1 А Йов відповів та й сказав:

Тогда Иов ответил:

2 С правді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

– Воистину, знаю, что это так. Но будет ли смертный перед Богом прав?

3 Я кщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

Если бы он захотел с Ним спорить, не смог бы ответить ни на один из тысячи вопросов.

4 В ін мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

Великий мудростью, крепкий силой – кто с Ним спорил и остался цел?

5 В ін гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

Он передвигает горы без ведома людей и в Своем гневе рушит их.

6 В ін землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

Он колеблет землю и сдвигает с места, и основания ее дрожат.

7 В ін сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

Он солнцу велит, и оно не светит; печатью Он заключает звезды.

8 Р озтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

Он один простирает небеса и попирает волны морские.

9 В ін Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

Он сотворил Большую Медведицу и Орион, Плеяды и южные созвездия.

10 В ін чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

Творит Он великое и непостижимое, бессчетные чудеса.

11 О сь Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

Вот, Он пройдет передо мной, а я Его не увижу, пронесется мимо, а я Его не замечу.

12 О сь Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

Вот, Он схватит, и кто Его остановит? Кто скажет Ему: «Что ты делаешь?»

13 Б ог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

Бог не станет удерживать Свой гнев; Помощники Раава перед Ним падут.

14 щ о ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

Как же мне спорить с Ним? Где найти слова, чтобы Ему возразить?

15 я , який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

Пусть я и невиновен, я не смог бы ответить; я бы мог лишь молить судью моего о милости.

16 К оли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

Если бы звал я, и Он ответил, я не поверил бы, что Он слушал бы меня.

17 В ін, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

Тот, Кто налетает на меня, словно вихрь, умножает мне раны безвинно;

18 Н е дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

не дает мне дух перевести и насыщает меня бедой.

19 К оли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

Если в силе дело, то Он могуч! А если в правосудии, то кто приведет Его на суд?

20 Я кщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

Пусть я невиновен – мои уста осудят меня; если даже я безупречен, они вынесут мне приговор.

21 Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

Я безвинен, но мне уже все равно; я презираю свою жизнь.

22 Ц е одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

Да, все одно, поэтому и говорю: «Он губит и безвинного и нечестивого».

23 Я кщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

Когда внезапно разит беда, Он смеется отчаянию невинных.

24 У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

Когда страна в руках у нечестивых, Он ослепляет ее судей. Если не Он, то кто же? Полное признание Иова в своей немощи

25 А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

Бегут мои дни быстрее гонца; они улетают, не видя блага;

26 п роминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

ускользают прочь, как быстрые папирусные лодки, как орлы, что падают на добычу.

27 Я кщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

И даже если скажу: «Я позабуду жалобы, изменю свой мрачный вид и улыбнусь», –

28 т о боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...

я все равно боюсь своих страданий: так как я знаю, что Ты не признаешь меня невинным.

29 В се одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

А раз я уже обвинен, то зачем мне бороться впустую?

30 К оли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

Даже если вымоюсь со снегом, руки отмою щелоком,

31 т о й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

то и тогда Ты погрузишь меня в грязь, что даже моя одежда мной побрезгует.

32 Б о Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

Он не смертный, как я, чтобы мне ответить Ему, чтобы сойтись нам в суде на тяжбу.

33 п оміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

Нет посредника между нами, кто положил бы руку на нас обоих,

34 Н ехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

нет того, кто отвел бы Его жезл от меня, чтобы Его ужас не терзал меня больше.

35 т оді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...

Тогда я говорил бы, не страшась Его, потому что сам по себе я не такой.