1 А Йов відповів та й сказав:

А Иов в отговор рече:

2 С правді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

Наистина зная, че това е така, Но как ще се оправдае човек пред Бога?

3 Я кщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

Ако поиска да се съди с Него, Не може да Му отговори <за> едно от хиляда.

4 В ін мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

Мъдро сърце и мощна сила има Бог; Кой, като е упорствувал против Него, е благоденствувал?

5 В ін гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

Той премества планините, и те не усещат Когато ги е превърнал в гнева Си.

6 В ін землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

Той поклаща земята от мястото й, Тъй щото стълбовете й треперят.

7 В ін сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

Той заповядва на слънцето, и не изгрява; И туря под печат звездите.

8 Р озтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

Той сам простира небесата, И стъпва на морските вълни.

9 В ін Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

Той прави <съзвездията> - Мечката, Ориона и Плеядите, И скритите пространства {Еврейски: Стай.} на юг.

10 В ін чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

Той прави велики и неизследими дела. И безбройни чудеса.

11 О сь Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

Ето, минава край мене, и не Го виждам; Преминава и не Го съглеждам;

12 О сь Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

Ако грабне <плячка>, кой ще Му забрани? Кой ще Му рече: Що правиш?

13 Б ог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

<Ако> Бог не оттегли гнева Си, Горделивите помощници се повалят под Него!

14 щ о ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

Колко по-малко бих могъл аз да Му отговоря И да избера думите си, <за да разисквам> с Него!

15 я , який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

Комуто, и праведен ако бях, не можех отговори, Но щях да попрося милост от Съдията си.

16 К оли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

Ако извиках, и ми отговореше, Не щях да повярвам, че е послушал гласа ми.

17 В ін, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

Защото ме смазва с вихрушка, И умножава раните ми без причина.

18 Н е дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

Не ме оставя да си отдъхна, Но ме насища с горчивини.

19 К оли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

Ако е <дума> за силата на мощните; Ето ме! <би казал Той; >И ако за съд, <би казал>: Кой ще Ми определи време <да се съдя?>

20 Я кщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

Даже ако бях праведен, осъдили ме биха собствените ми уста; Ако бях непорочен, Той би ме показал опърничав.

21 Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

Макар да бях непорочен, не бих зачитал себе си, Презрял бих живота си.

22 Ц е одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

Все едно е; затова казвам: Той погубва и непорочния и нечестивия,

23 Я кщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

Ако бичът <Му> убива внезапно, Той се смее при изпитанията на невинните.

24 У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

Земята е предадена в ръцете на нечестивите; Той покрива лицата на съдиите й; Ако не, тогава кой е, <който прави това?>

25 А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

А моите дни са по-бързи от бързоходец; Бягат без да видят добро;

26 п роминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

Преминаха като леки кораби, Като орел, който се спуща върху лова.

27 Я кщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

Ако река: Ще забравя оплакването си, Ще оставя жалеенето си, и ще се утеша.

28 т о боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...

В ужас съм от всичките си скърби; Зная, че Ти няма да ме имаш за невинен;

29 В се одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

Нечестив ще се считам; Защо, прочее, да се трудя напразно?

30 К оли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

Ако се умия със снежна вода, И очистя със сапун ръцете си,

31 т о й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

Ти пак ще ме хвърлиш в тинята, Така щото и самите ми дрехи ще се гнусят от мене.

32 Б о Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

Защото Той не е човек, както съм аз, та да Му отговоря И да дойдем заедно на съд.

33 п оміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

Няма посредник помежду ни, Който да тури ръката си върху двама ни.

34 Н ехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

Нека оттегли от мене тоягата Си, И ужасът Му да не ме уплашва.

35 т оді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...

Тогава ще говоря, и няма да се боя от Него; Защото в себе си не съм така <уплашен>.