1 А Йов відповів та й сказав:

2 С правді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

3 Я кщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

4 В ін мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

5 В ін гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

6 В ін землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

7 В ін сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

8 Р озтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

9 В ін Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

10 В ін чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

11 О сь Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

12 О сь Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

13 Б ог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

14 щ о ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

15 я , який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

16 К оли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

17 В ін, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

18 Н е дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

19 К оли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

20 Я кщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

21 Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

22 Ц е одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

23 Я кщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

24 У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

25 А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

26 п роминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

27 Я кщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

28 т о боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...

29 В се одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

30 К оли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

31 т о й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

32 Б о Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

33 п оміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

34 Н ехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

35 т оді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...