1 І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.

2 П рочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх,

3 щ об Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

4 І сус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите:

5 С ліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина...

6 І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

7 Я к вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

8 Т а на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто носить м'яке, по палатах царських.

9 П о що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка.

10 Б о це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!

11 П оправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього!

12 В ід днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.

13 У сі бо Пророки й Закон до Івана провіщували.

14 К оли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти.

15 Х то має вуха, нехай слухає!

16 Д о кого ж цей рід прирівняю? До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим,

17 і кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...

18 Б о прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: Він демона має.

19 П рийшов же Син Людський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: Чоловік ось, ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість своїми ділами.

20 І сус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись:

21 Г оре тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі.

22 А ле кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!

23 А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день.

24 А ле кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!...

25 Т ого часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.

26 Т ак, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

27 П ередав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.

28 П рийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!

29 В ізьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.

30 Б ож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!