1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

2 К оли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

3 Т аж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

4 т ого, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

6 Х іба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

7 П ригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

8 Я к я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

9 в они гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

10 Л евине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

11 Г ине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

14 с піткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

16 В ін стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

17 Х іба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

18 Т аж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

19 Щ о ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

20 В они товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

21 С лава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...