1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,

2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.

3 Б о фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;

4 а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду.

5 І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими?

6 А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене...

7 Т а однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.

8 З анехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви.

9 І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.

10 Б о Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре.

11 А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів,

12 т о вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,

13 п орушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите.

14 І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

15 Н емає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює.

16 К оли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає!

17 А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу.

18 І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?

19 Б о не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу.

20 А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.

21 Б о зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,

22 п ерелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.

23 У се зле це виходить зсередини, і людину опоганює!

24 І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.

25 Н егайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.

26 А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.

27 А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!

28 А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...

29 І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!

30 А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

31 І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.

32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.

33 І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.

34 І , на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!

35 І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!

36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.

37 І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!