1 А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,

2 о бурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.

3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.

4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.

5 І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

6 і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

7 І , поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?

8 Т оді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!

9 Я к сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,

10 н ехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!

11 В ін камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!

12 І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.

13 А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.

14 Т а бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.

15 І , звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,

16 г оворячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

17 Т а щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.

18 І , закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.

19 І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

20 Б о не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!

21 А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.

22 Б о років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.

23 К оли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.

24 В они ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

25 Т и устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?

26 П овстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.

27 Б о справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,

28 у чинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.

29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,

30 к оли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса.

31 Я к вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!

32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.

33 І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!

34 Б о жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,

35 т а й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.

36 Т ак, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,

37 м авши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.