1 П одивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав.

2 У люблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є.

3 І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він.

4 К ожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх то беззаконня.

5 І ви знаєте, що Він був з'явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема.

6 К ожен, хто в Нім пробуває, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його.

7 Д іточки, хай ніхто вас не зводить! Хто чинить правду, той праведний, як праведний Він!

8 Х то чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому то з'явився Син Божий, щоб знищити справи диявола.

9 К ожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він.

10 Ц им пізнаються діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!

11 Б о це та звістка, яку від початку ви чули, щоб любили один одного,

12 н е так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого забив. А за що він забив його? Бо лукаві були його вчинки, а брата його праведні.

13 Н е дивуйтеся, браття мої, коли світ вас ненавидить!

14 М и знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів. А хто брата не любить, пробуває той в смерті.

15 К ожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб. А ви знаєте, що жаден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б.

16 М и з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів!

17 А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?

18 Д іточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!

19 І з цього довідуємось, що ми з правди, і впокорюєм наші серця перед Ним,

20 б о коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та відає все!

21 У люблені, коли не винуватить нас серце, то маємо відвагу до Бога,

22 і чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього.

23 І оце Його заповідь, щоб ми вірували в Ім'я Сина Його Ісуса Христа, і щоб любили один одного, як Він нам заповідь дав!

24 А хто Його заповіді береже, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнаємо це з того Духа, що Він нам Його дав.