1 С ину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

2 б ережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

3 п рив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

4 Н а мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

5 щ об тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

6 Б о я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

7 і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

8 п роходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

9 к оли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

10 А ж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

11 г аласлива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

12 р аз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

13 І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

14 У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

15 Т ому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

16 К илимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

17 п остелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

18 Х оди ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

19 Б о вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

20 в узлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

21 П рихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

22 в ін раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

23 я к той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

24 А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

25 Х ай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

26 б о вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

27 Ї ї дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...