1 С ину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

Сын мой, храни мои слова и повеления мои береги.

2 б ережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

Соблюдай мои повеления – и будешь жить; храни мое наставление, как зеницу ока твоего.

3 п рив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

На пальцы его навяжи, напиши на дощечке сердца.

4 Н а мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

Скажи мудрости: «Ты сестра мне» – и назови разум своим близким родственником.

5 щ об тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

Они сохранят тебя от чужой жены, от жены другого с ее обольщающими словами.

6 Б о я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

В доме моем я смотрел в окно сквозь решетку оконную.

7 і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

Я увидел среди простаков, заметил среди молодых людей неразумного юношу.

8 п роходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

Проходил он по улице рядом с ее углом, путь держа к ее дому,

9 к оли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

в сумерки, когда вечерело, и ложилась ночная тьма.

10 А ж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

И навстречу ему вышла женщина, как блудница одетая, с сердцем коварным.

11 г аласлива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

(Шумна она и упряма, ноги ее не задерживаются дома –

12 р аз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

то на улице, то на площадях, то на каждом углу ждет в засаде.)

13 І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

Она схватила его, поцеловала и сказала с бесстыдным лицом:

14 У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

«Жертвы примирения у меня: я обеты свои сегодня исполнила.

15 Т ому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

Вот я и вышла тебе навстречу; я искала тебя и теперь нашла!

16 К илимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

Я покрыла мою постель разноцветными тканями из Египта.

17 п остелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

Надушила я ложе мое миррой, алоэ и корицей.

18 Х оди ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

Пойдем, до утра упьемся любовью, натешимся ласками!

19 Б о вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

Мужа нет дома – он отправился в долгий путь.

20 в узлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

Он взял с собой кошелек с серебром – не вернется до дня полнолуния».

21 П рихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

Множеством убедительных слов она его увлекла, соблазнила его льстивой своей речью.

22 в ін раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

И он тотчас за ней пошел, как вол, что идет на убой, как олень, что к силкам несется,

23 я к той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

пока печень ему не пронзит стрела. Он как птица, что в сеть стремится и не знает, что там ей – смерть.

24 А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

Итак, сыновья, послушайте меня, внимайте моим словам.

25 Х ай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

Не давай сердцу свернуть на пути ее, не блуждай по ее тропам.

26 б о вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

Потому что многих повергла она сраженными; многочисленны ее жертвы.

27 Ї ї дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...

Дом ее – путь в мир мертвых, уводящий в покои смерти.