1 Д ля дириґетна хору. Псалом Давидів. (40-2) Непохитно надіюсь на Господа, і Він прихилився до мене, і благання моє Він почув.

Твердо надеялся я на Господа, и Он склонился ко мне и услышал мой крик.

2 ( 40-3) Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи,

Он поднял меня из страшной пропасти, из зыбкой трясины. Он поставил ноги мои на камень и стопы мои утвердил.

3 ( 40-4) і дав пісню нову в мої уста, для нашого Бога хвалу, нехай бачать багато-хто й пострах хай мають, і хай вони мають надію, на Господа!

Он вложил мне в уста новую песнь – хвалу нашему Богу. Увидят многие и устрашатся, и будут на Господа уповать.

4 ( 40-5) Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються!

Блажен тот человек, кто надежду свою возлагает на Господа, кто не обращается к гордым и к уклоняющимся ко лжи.

5 ( 40-6) Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти.

Многочисленны, Господи, мой Бог, чудеса, которые Ты сотворил, и замыслы Твои о нас! Кто с Тобою сравнится! Я бы стал возвещать о них и рассказывать, но их больше, чем можно счесть.

6 ( 40-7) Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.

Не захотел Ты ни жертв, ни даров, но Ты открыл мне уши. Ты не потребовал ни всесожжения, ни жертвы за грех.

7 ( 40-8) Тоді я сказав: Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної.

Тогда я сказал: «Вот, я иду, как и написано в свитке обо мне.

8 ( 40-9) Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.

Бог мой, я желаю волю Твою исполнить, и в сердце моем Твой Закон».

9 ( 40-10) Я проповідував правду в великому зборі, ото, своїх уст не ув'язнюю я, Господи, знаєш Ти,

В большом собрании я возвещал Твою праведность; я не удерживал своих уст – Ты это знаешь, Господи.

10 ( 40-11) справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні.

Я не скрыл Твоей праведности в своем сердце, но возвещал верность Твою и спасение. Я не таил Твою милость и истину перед большим собранием.

11 ( 40-12) Тому, Господи, не ув'язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть,

Не удерживай, Господи, щедрот Твоих от меня, пусть милость Твоя и истина охраняют меня непрестанно.

12 ( 40-13) бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене...

Ведь беды окружили, и нет им числа; грехи мои мной овладели, и не могу я видеть. Их больше, чем волос на моей голове; храбрость меня оставила.

13 ( 40-14) Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені,

Господи, да будет угодно Тебе избавить меня! Поспеши мне на помощь, Господи!

14 ( 40-15) нехай посоромлені будуть, і хай зганьблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть, хто бажає для мене лихого!

Пусть все, кто ищет жизни моей, будут пристыжены и посрамлены. Пусть все, кто хочет моей погибели, в бесчестии повернут назад.

15 ( 40-16) Бодай скам'яніли від сорому ті, хто говорить до мене: Ага! Ага!

Пусть ужаснутся своему позору говорящие мне: «Ага! Ага!»

16 ( 40-17) Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: Хай буде великий Господь!

Пусть ликуют и радуются о Тебе все ищущие Тебя. Пусть те, кто любит Твое спасение, говорят непрестанно: «Велик Господь!»

17 ( 40-18) А я вбогий та бідний, за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!

Я же беден и нищ, пусть Владыка позаботится обо мне. Ты – помощь моя и мой избавитель. Бог мой, не замедли!