1 С лово, що було до Єремії від Господа за десятого року Седекії, царя Юдиного, це вісімнадцятий рік Навуходоносора.

Вот слово Господне, которое было к Иеремии в десятом году правления Цедекии, царя Иудеи – это был восемнадцатый год правления Навуходоносора.

2 А тоді військо вавилонського царя облягало Єрусалим, а пророк Єремія був ув'язнений в подвір'ї в'язниці, що була при домі царя Юдиного,

Войско вавилонского царя осаждало Иерусалим, а пророк Иеремия был заключен в темницу при дворце царя Иудеи.

3 щ о ув'язнив його Седекія, цар Юдин, говорячи: Нащо ти пророкуєш отак: Так говорить Господь: Ось Я видам це місто в руку вавилонського царя, і він здобуде його...

Цедекия, царь Иудеи, заключил его там, сказав: – Зачем ты так пророчествуешь? Ты говоришь: «Так говорит Господь: Я отдам этот город царю Вавилона, и он захватит его.

4 А Седекія, цар Юдин, не втече від руки халдеїв, бо конче буде він даний в руку вавилонського царя, і будуть говорити уста його з його устами, а очі його будуть бачити очі його...

Цедекия, царь Иудеи, не спасется от рук халдеев; его непременно отдадут вавилонскому царю, и он увидит его собственными глазами и будет разговаривать с ним лицом к лицу.

5 І заведе він Седекію до Вавилону, і він буде там, аж поки Я відвідаю його, говорить Господь. Коли ж будете воювати з халдеями, не пощаститься вам...

Он возьмет Цедекию в Вавилон, где тот останется, пока Я не позабочусь о нем. Если будешь воевать против халдеев, то не преуспеешь».

6 А Єремія відказав: Було мені слово Господнє таке:

Иеремия сказал: – Ко мне было слово Господне:

7 О сь Ганамеїл, син Шаллума, твого дядька, іде до тебе сказати: Купи собі моє поле, що в Анатоті, бо ти маєш викупне право купити.

«Ханамел, сын твоего дяди Шаллума, придет к тебе и скажет: “Купи мое поле в Анатоте, потому что ты – ближайший родственник и у тебя есть право и обязанность купить его”».

8 І прийшов до мене Ганамеїл, син дядька мого, за Господнім словом, до подвір'я в'язниці, та й сказав мені: Купи моє поле, що в Анатоті, що в Веніяминовому краї, бо твоє право спадщини й твій викуп, купи собі! І пізнав я, що це слово Господнє.

Потом, как и сказал Господь, мой двоюродный брат Ханамел пришел ко мне в темницу и сказал: – Купи мое поле в Анатоте, что в земле Вениамина. Ты имеешь право выкупить его и владеть им, так купи его себе. Я знал, что таково было слово Господне,

9 І купив я це поле від Ганамеїла, сина дядька мого, що в Анатоті, і відважив йому десять і сім шеклів срібла.

и купил поле в Анатоте у моего двоюродного брата Ханамела, отвесив ему семнадцать шекелей серебра.

10 А написав я купчу, і запечатав, і засвідчив свідками, та й зважив срібло вагою.

Я подписал купчую, приложил к ней свою печать, пригласил свидетелей и отвесил серебро на весах.

11 І взяв я купчого листа запечатаного, за законом та уставами, і відкритого.

Я взял купчую – запечатанную копию с договором и его условиями и незапечатанную –

12 І дав я купчого листа Барухові, синові Нерійї, Махсеїного сина, на очах сина дядька мого Ганамеїла та на очах свідків, що написані в купчому листі, на очах усіх юдеїв, що сиділи в подвір'ї в'язниці.

и отдал эту купчую Баруху, сыну Нирии, сына Махсеи, в присутствии моего двоюродного брата Ханамела, свидетелей, которые ее подписали, и всех иудеев, которые находились во дворе темницы.

13 І наказав я Барухові на їхніх очах, говорячи:

В их присутствии Я велел Баруху:

14 Т ак говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Візьми ці листи, цього купчого листа, і запечатаного, і того листа відкритого, і даси його в глиняний посуд, щоб заховались на довгий час.

«Так говорит Господь Сил, Бог Израиля: “Возьми эти грамоты – запечатанную копию купчей и незапечатанную – и положи их в глиняный кувшин, чтобы они могли храниться долго.

15 Б о так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ще будуть купуватися доми та поля й виноградники в цьому Краї!

Ведь так говорит Господь Сил, Бог Израиля: В этой стране будут снова покупать дома, поля и виноградники”».

16 І молився я до Господа потому, як дав був купчого листа Барухові, Нерейїному синові, промовляючи:

Отдав купчую Баруху, сыну Нирии, я помолился Господу:

17 О Господи, Боже! Ти небо та землю створив Своєю потужною силою та Своїм витягненим раменом, нічого для Тебе нема неможливого!

– О Владыка Господь! Ты создал небеса и землю Своей великой силой и простертой рукой. Нет ничего, невозможного для Тебя.

18 М илість Ти тисячам чиниш, і за провину батьків після них віддаєш в лоно їхніх синів, Боже великий та могутній, Господь Саваот Йому Ймення!

Ты являешь милость тысячам, но воздаешь за вину родителей их детям после них. О великий и могучий Бог, чье Имя – Господь Сил,

19 В еликий в пораді й могутній у чинах, що очі Твої відкриті на всі дороги людських синів, щоб кожному дати згідно з його дорогою та згідно з плодом його чинів,

Твои намерения величественны и Твои дела велики. Твои глаза раскрыты на все пути человека; Ты воздаешь каждому за его путь, по плодам дел его.

20 щ о знаки та чуда чинив Ти в єгипетськім краї, і чиниш їх аж по цей день, і між Ізраїлем, і між народом, і зробив Собі Ймення, як цього дня!

Ты совершил знамения и чудеса в Египте и творил их доныне и в Израиле, и среди всего человеческого рода, и приобретал Себе славу, которая принадлежит Тебе и сегодня.

21 І Ти вивів народ Свій Ізраїля з краю єгипетського знаками та чудами, і рукою потужною, і раменом витягненим та страхом великим.

Знамениями и чудесами, могучей дланью, простертой рукой и великим страхом Ты вывел Свой народ Израиль из египетской земли.

22 І дав Ти їм Край цей, який їхнім батькам заприсяг був, щоб дати їм Край цей, що тече молоком він та медом.

Ты отдал им эту землю, которую клялся отдать их отцам, землю, где течет молоко и мед.

23 І прийшли, і посіли його, та не слухалися Твого голосу, і Законом Твоїм не ходили; усього, що Ти наказав їм робити, вони не робили, і Ти вчинив, що спіткало їх все оце лихо...

Они вошли в нее и завладели ею, но не слушали Тебя и не жили по Твоему Закону; они не делали того, что Ты повелевал им. За это Ты наслал на них всю эту беду.

24 О сь доходять до міста вали, щоб здобути його, й місто віддане буде у руку халдеїв, що воюють із ним, через меч, і голод, і моровицю... І що говорив Ти, стається, і ось Ти це бачиш.

Видишь, как насыпают осадные валы, чтобы взять город. Из-за меча, голода и мора город достанется халдеям, которые напали на нас. То, что Ты сказал, исполнилось, и вот, Ты видишь это.

25 А Ти ж був сказав мені, Господи Боже: Купи собі поле за срібло, і засвідч купівлю свідками. ось місто віддане буде у руку халдеїв...

Ты, Владыка Господь, говорил мне: «Купи себе поле за серебро и пригласи для сделки свидетелей», – но ведь город переходит в руки халдеев.

26 І було Господнє слово до Єремії, говорячи:

И было слово Господне к Иеремии:

27 О сь Я Господь, Бог кожного тіла: чи для Мене є щось неможливе?

– Я – Господь, Бог всех людей. Есть ли что-нибудь невозможное для Меня?

28 Т ому так промовляє Господь: Ось Я віддам оце місто у руку халдеїв і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і він здобуде його!

Поэтому так говорит Господь: Я отдам этот город халдеям и Навуходоносору, царю Вавилона, который захватит его.

29 І прийдуть халдеї, що воюють з цим містом, і підпалять це місто огнем, та й спалять його й ті доми, що приносились жертви Ваалові на їхніх дахах, і лилися литі жертви для інших богів, щоб Мене прогнівити...

Халдеи, которые воюют с этим городом, придут и предадут его огню; они сожгут его дотла с домами, на крышах которых народ возжигал благовония Баалу и совершал жертвенные возлияния чужим богам, вызывая Мой гнев.

30 Б о сини Ізраїлеві та сини Юдині тільки зло учиняли на очах Моїх від юнацтва свого, сини бо Ізраїлеві лиш гнівили Мене чином рук своїх, каже Господь...

Народ Израиля и Иудеи с юности делал лишь зло в Моих глазах; да, народ Израиля лишь вызывал Мой гнев делами своих рук, – возвещает Господь. –

31 Б о місто це стало Мені на Мій гнів та на лютість Мою з того дня, як його збудували, та аж до дня цього, щоб відкинути його від Мого лиця

Со дня его основания до сегодняшнего дня этот город вызвал у Меня такой гнев и негодование, что Я отвергну его от Себя.

32 з а все те зло синів Ізраїлевих та синів Юдиних, яке учинили, щоб гнівити Мене, вони, їхні царі, князі, їхні священики й їхні пророки, і юдеяни й мешканці Єрусалиму...

Народ Израиля и Иудеи вызывал Мой гнев всем злом, которое он делал – они сами, их цари и приближенные, их священники и пророки, жители Иудеи и горожане Иерусалима.

33 І вони обернулись до Мене потилицею, а не обличчям, хоч Я їх навчав рано й пізно, та не слухалися, щоб прийняти науку...

Они повернулись ко Мне спиной, а не лицом; Я наставлял их снова и снова, но они не слушали и не принимали наставлений.

34 І поклали гидоти свої в тому храмі, в якому Ім'я Моє кликалося, щоб його занечистити...

Они поставили свои мерзости в доме, который называется Моим Именем, и осквернили его.

35 І побудували жертовні пагірки Ваалові, що в долині Бен-Гіннома, щоб через огонь переводити синів своїх та своїх дочок Молохові, чого їм не наказував Я, й що не входило в серце Мені, щоб чинити ту гидоту, щоб уводити Юду у гріх.

Они построили святилища Баалу на возвышенностях в долине Бен-Гинном, чтобы приносить своих сыновей и дочерей в огненную жертву Молоху, хотя Я не повелевал этого; Мне даже на ум не приходило, что они должны делать такую мерзость и вводить Иудею в грех.

36 Т ому так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, до міста цього, про яке ви говорите: Воно віддане буде у руку царя вавилонського мечем, і голодом, і моровицею:

Вы говорите об этом городе: «Из-за меча, голода и мора он достанется царю Вавилона», – но так говорит Господь, Бог Израиля:

37 О сь Я їх позбираю зо всіх тих країв, куди вигнав був їх Своїм гнівом та люттю Своєю й великим Своїм пересердям, і верну їх до місця цього, і посаджу їх безпечно,

Я непременно соберу их из всех земель, в которые Я изгнал их в гневе, ярости и страшном негодовании; Я приведу их обратно в этот край и дам им жить в безопасности.

38 і вони Мені стануть народом, а Я буду їм Богом!

Они будут Моим народом, а Я буду их Богом.

39 І дам Я їм серце одне та дорогу одну, щоб боялись Мене по всі дні на добро собі й синам їхнім по них.

Я дам им одно сердце и один путь – всегда чтить Меня на благо себе и своим потомкам.

40 І складу з ними вічного заповіта, що не відвернуся від них, щоб їм не чинити Свого добра, і дам їм у серце Свій страх, щоб не відступали від Мене!

Я заключу с ними вечный завет, по которому Я не перестану делать для них добро и вдохновлять их, чтобы они чтили Меня, чтобы они никогда больше не отвернулись от Меня.

41 І буду Я тішитись ними, щоб чинити їм добро, і їх посаджу на землі цій у правді усім Своїм серцем та всією душею Своєю.

Я с радостью буду делать для них добро и непременно насажу их на этой земле от всего сердца и от всей души.

42 Б о так промовляє Господь: Як спровадив був Я все велике це зло на народ цей, так спроваджу на них все добро, яке провіщав Я про них!

Ведь так говорит Господь: – Как Я навел на этот народ всю эту страшную беду, так Я пошлю им и все благоденствие, которое Я им обещал.

43 І купуватимуть поле в цім Краї, про якого ви кажете: Він спустошення, так що немає людини й скотини, він відданий в руку халдеїв.

И снова будут покупать поля в этой стране, о который вы говорите: «Это разоренный край без людей и животных; он был отдан в руки халдеев».

44 І будуть вони купувати поля за срібло, і писати про це у листі, й запечатувати, і свідчити свідками, у краї Веніяминовому та в околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних, і в містах гірських, і в містах долішніх, і в містах південних, бо верну їх із полону, говорить Господь!

Поля будут покупать за серебро и будут подписывать купчии, ставить на них печати и приглашать к ним свидетелей в землях Вениамина, в окрестностях Иерусалима и в городах нагорий, западных предгорий и Негева, потому что Я восстановлю их, – возвещает Господь.