1 А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському Краї, що дали їм на спадок священик Елеазар, і Ісус, син Навинів, та голови батьків племен Ізраїлевих синів.

Вот земли, что израильтяне получили в удел в земле Ханаана, которые им разделили священник Элеазар, Иисус, сын Навина, и главы семейств в родах Израиля.

2 Ж еребком приділили їхній спадок, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племенам і половині племени.

Их уделы были определены по жребию девяти с половиной родам, как повелел Господь через Моисея.

3 Б о дав Мойсей насліддя двох племен, та половини племени по той бік Йордану, а Левитам спадку не дав серед них.

Моисей дал двум с половиной родам уделы к востоку от Иордана, но не дал между остальными удела роду Левия,

4 Б о Йосипових синів було двоє поколінь, Манасія та Єфрем, а Левитам не дали спадку в Краю, а тільки міста на оселення та їхні пасовиська для їхньої худоби та для їхнього маєтку.

потому что от сыновей Иосифа произошли два рода – Манассия и Ефрем. Левиты не получили земельного надела, а только города, чтобы жить в них, с пастбищами для своих отар и стад.

5 Я к наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили Край.

И израильтяне разделили землю, как повелел Моисею Господь. Хеврон отдан Халеву

6 І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Калев, син Єфуннеїв, кеназзеянин: Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа.

Люди из рода Иуды пришли к Иисусу в Гилгал, и Халев, сын кенезита Иефоннии, сказал ему: – Ты знаешь, что Господь сказал Моисею, Божьему человеку, в Кадеш-Барнеа обо мне и о тебе.

7 Я був віку сорока літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа вивідати той Край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм.

Мне было сорок лет, когда Моисей, слуга Господа, послал меня из Кадеш-Барнеа разведать землю. Я вернулся к нему с правдивыми вестями,

8 А мої браття, що ходили зо мною, знесилили були серце народу, а я обставав за Господом, Богом моїм.

но мои братья, которые ходили со мной, заставили народ пасть духом, а я от всего сердца следовал Господу, моему Богу.

9 І присягнув Мойсей того дня, говорячи: Поправді кажу, той Край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спадок тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обставав за Господом, Богом моїм.

И Моисей поклялся мне в тот день: «Земля, по которой ступали твои ноги, будет уделом тебе и твоим детям навеки, потому что ты от всего сердца следовал Господу, моему Богу».

10 А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ.

И вот, как Господь и обещал, Он сохранял меня в живых сорок пять лет с того времени, как Он сказал это Моисею, когда Израиль скитался в пустыне. Мне теперь восемьдесят пять лет,

11 С ьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і виходити, і приходити.

и я все еще так же крепок, как в тот день, когда меня посылал Моисей; у меня столько же сил для битвы, сколько было тогда.

12 А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там велетні та великі укріплені міста. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь.

Итак, дай мне эти нагорья, о которых говорил в тот день Господь. Ты сам тогда слышал, что там были анакиты, и города у них большие и укрепленные; может быть, Господь будет со мной, и я прогоню их, как Господь и сказал.

13 І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хеврон за спадок.

И Иисус благословил Халева, сына Иефонниина, и дал ему в удел Хеврон.

14 Т ому став Хеврон Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзеянинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обставав за Господом, Богом Ізраїля.

Так с тех пор Хеврон стал уделом Халева, сына кенезеянина Иефоннии, потому что он от всего сердца следовал Господу, Богу Израиля.

15 А ім'я Хеврону давніше було Кір'ят-Арба, що між велетнів був найбільший чоловік. А Край заспокоївся від війни.

(Прежде Хеврон назывался Кирьят-Арба; этот Арба был самым великим человеком среди анакитов.) И земля успокоилась от войны.