1 П ророцтво про Дамаск. Ось Дамаск вилучається з міст, і стається, як купа руїн.

Пророчество о Дамаске. – Вот, Дамаск больше не будет городом, он превратится в груду развалин.

2 П окинені будуть міста Ароеру, для черід вони будуть, і ті будуть лежати, і не буде кому їх сполошити...

Города Ароера будут покинуты, брошены отарам, которые там улягутся, и никто не вспугнет их.

3 З аникне твердиня з Єфрема, і царство з Дамаску, і решта Араму будуть, як слава синів Ізраїля, говорить Господь Саваот!

Исчезнет в Ефреме укрепленный город, и в Дамаске – царская власть; с уцелевшими из Арама будет то же, что и со славой израильтян, – возвещает Господь Сил. –

4 І станеться в день той, слава Якова знидіє, і вихудне товщ його тіла.

В тот день слава Иакова увянет, исхудает тучное тело его.

5 І буде, немов би жнець збирає збіжжя, а рамено його жне колосся; і буде, немов би збирають колосся в долині Рефаїм.

Это будет похоже на жатву пшеницы, когда рука жнеца срезает колосья, а потом подбирают колоски с плодородных полей в долине Рефаим.

6 І на ньому зостануться залишки з плодів, як при оббиванні оливки: дві-три ягідки на верховітті, чотири-п'ять на галузках плідної деревини, говорить Господь, Бог Ізраїлів.

Останется лишь несколько людей, как остатки плодов на оливковом дереве, когда его обтрясают во время сбора, оставляя две-три оливки на самой верхушке, четыре-пять – на ветвях плодоносных, возвещает Господь, Бог Израилев.

7 Т ого дня зверне людина зір до свого Творця, а очі її на Святого Ізраїлевого дивитися будуть.

В тот день люди посмотрят на своего Создателя, устремят взгляд на Святого Израилева.

8 І не буде звертатись людина до жертівників, чину рук своїх, і не буде дивитись на те, що зробили були її пальці, ні на ашери, ані на стовпи на честь сонця.

Они больше не будут смотреть на жертвенники, работу своих рук, и не станут глядеть на столбы Ашеры и на жертвенники для возжигания благовоний, которые сделали их пальцы.

9 Т ого дня її сильні міста будуть, мов ті опустілі місця лісу та верхів'я гір, що їх позоставлено перед синами Ізраїля, і руїною станеться те.

В тот день их укрепленные города будут покинуты перед лицом израильтян и зарастут дикими лесами и кустарником. И будет запустение.

10 Б о забула ти, дочко Ізраїля, Бога спасіння свого, і не пам'ятала про Скелю сили своєї. Тому то садиш розсадника приємного, і пересаджуєш туди чужу виноградину.

Ты забыл Бога твоего спасения, не вспомнил о скале, о своей крепости. Поэтому пусть развел ты роскошные сады, насадил черенки от чужой лозы,

11 Т ого дня, як садила, ти обгородила його, і про посів свій подбала, щоб рано зацвіло. Але жниво минулося в день слабости невигойного болю!...

пусть ты смог заставить их расти в день, когда ты развел их, пусть смог заставить их цвести, в утро, когда насадил их, но не будет тебе урожая в день недуга и неисцелимой боли.

12 Б іда, рев численних народів, гуркочуть, як гуркіт морів, і галас племен, вони галасують, як гуркіт міцної води.

О, шум армий множества народов, как шум шумящего моря! О, рев народов, как рев сильных ревущих вод!

13 Г аласують племена, як гуркіт міцної води, та Він їм погрозить, і кожен далеко втече, і буде гнаний, немов та полова на горах за вітром, і мов перед вихром перекотиполе...

Пусть ревут народы ревом могучих вод – Он обличит их, и они убегут далеко, гонимые, как мякина на холмах от ветра, как крутящаяся пыль от урагана.

14 Я к вечір насуне то й жах ось, поки ранок настане не буде його. Це талан наших грабівників, і це доля дерилюдів наших!...

Вечером внезапный ужас! До утра их уже не станет. Вот удел тех, кто нас обирает, участь тех, кто нас грабит.