1 І зібрали филистимляни всі свої війська до Афеку, а Ізраїль таборував в Аїні, що в Їзреелі.

Филистимляне собрали все свои войска в Афеке, а израильтяне разбили лагерь у источника в Изрееле.

2 А филистимські князі переходили за сотнями та за тисячами, Давид же та люди його ішли накінці разом з Ахішем.

Когда филистимские правители шли со своими сотнями и тысячами воинов, Давид и его люди шли сзади с Ахишем.

3 І казали филистимські князі: Що це за євреї? А Ахіш відказав филистимським князям: Таж це Давид, раб Саула, Ізраїлевого царя, що був зо мною певний час, чи то роки, а я не знайшов у ньому нічого злого від дня його приходу аж до дня цього.

Начальники филистимлян спросили: − Что делают здесь эти евреи? Ахиш ответил: − Ведь это Давид, который был слугой Саула, царя Израиля! Он у меня уже больше года, и с того дня, когда он покинул Саула, я не нашел в нем ничего плохого.

4 І гнівалися на нього филистимські князі. І сказали йому филистимські князі: Заверни того чоловіка, і нехай він вернеться до свого місця, де ти призначив йому, і нехай він не йде з нами на війну, і не стане нам противником на війні. І чим він може подобатися своєму панові? Хіба головами цих людей?

Но филистимские начальники разгневались на него и сказали: − Отошли этого человека назад, пусть возвращается на место, которое ты ему определил. Он не должен идти с нами на войну, иначе он обратится против нас во время сражения. Чем еще он мог бы примириться со своим господином, как не головами наших людей?

5 Ч и ж це не той Давид, що про нього співали в танцях, говорячи: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої!

Разве это не тот Давид, о котором они, танцуя, пели: «Саул сразил тысячи, а Давид − десятки тысяч?»

6 І покликав Ахіш Давида, і сказав до нього: Як живий Господь, ти правдивий, і в моїх очах добрий твій вихід та вхід твій зо мною в таборі, бо я не знайшов у тобі зла від дня приходу твого до мене аж до цього дня. Та в очах князів ти не добрий.

Ахиш призвал Давида и сказал ему: − Верно, как и то, что Господь жив: ты честен, и мне было бы приятно позволить тебе служить со мной в войске. С того дня, когда ты пришел ко мне, и до сегодняшнего дня я не нашел в тебе ничего плохого, но вожди тебя не одобряют.

7 А тепер вернися та йди в мирі, і не зробиш зла в очах филистимських князів.

Поворачивай и иди с миром; не делай ничего, что могло бы рассердить филистимских правителей.

8 А Давид сказав до Ахіша: Що ж зробив я? І що ти знайшов у своєму рабові від дня, коли став я перед твоїм обличчям, аж до цього дня, що я не вийду й не буду воювати з ворогами мого пана, царя?

− Но что же я сделал? − спросил Давид. − Что плохого ты нашел в твоем слуге с того дня, когда я пришел к тебе, и до сегодняшнего дня? Почему я не могу идти и сражаться с врагами моего господина царя?

9 І відповів Ахіш і сказав до Давида: Знаю я, що ти добрий в очах моїх, немов Ангол Божий. Та филистимські князі сказали: Нехай не йде він із нами на війну!

Ахиш ответил: − Я знаю, ты был в моих глазах хорош, как Божий Ангел, но филистимские вожди сказали: «Он не должен идти с нами на войну».

10 А тепер устань рано вранці ти та раби пана твого, що прийшли з тобою. І повставайте рано вранці, і як вам розсвіне, ідіть!

Итак, поднимись рано вместе со слугами твоего господина, которые пришли с тобой. Встаньте на рассвете и уходите.

11 І встав рано вранці Давид та люди його, щоб піти ранком і вернутися до филистимського краю. А филистимляни пішли до Ізраїля.

Давид и его люди встали рано утром, чтобы вернуться в филистимскую землю, а филистимляне поднялись к Изреелю.