1 Ч оловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.

Тот, кто коснеет в упрямстве после многих упреков, будет внезапно погублен – без исцеления.

2 К оли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ.

Когда умножаются праведники, люди радуются, а когда нечестивые правят, люди стонут.

3 Л юдина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток.

Человек, любящий мудрость, приносит отцу радость, а приятель блудниц расточает богатство.

4 Ц ар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його.

Правосудием царь укрепляет страну, а жадный до взяток ее разоряет.

5 Л юдина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.

Льстящий ближнему своему раскидывает сеть у него под ногами.

6 У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться.

Злодея ловит его же грех, а праведник может петь и радоваться.

7 П раведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це.

Помнит праведник о правах бедняков, а нечестивый в них и не вникает.

8 Л юди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів.

Глумливые возмущают город, а мудрецы отвращают гнев.

9 М удра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає.

Где мудрый судится с глупцом, там лишь злость и издевки, и нет покоя.

10 К ровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.

Кровожадные люди ненавидят беспорочных и праведников хотят лишить жизни.

11 Г лупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує.

Глупец дает гневу свободный выход, а мудрый владеет собой.

12 В олодар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його!

Если правитель внимает лжи, все его сановники становятся злодеями.

13 У богий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює.

У бедняка с притеснителем вот что общее: Господь дал зрение глазам обоих.

14 Я к цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди.

Если царь судит бедных по справедливости, его престол утвердится вовеки.

15 Р ізка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою.

Розга и обличение дают мудрость, а ребенок, оставленный в небрежении, срамит свою мать.

16 Я к множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок.

Когда умножаются нечестивые, умножается грех, но праведники увидят их гибель.

17 К арай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі.

Наказывай сына, и он принесет тебе покой; он доставит душе твоей радость.

18 Б ез пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний.

Где нет откровения свыше, народ распоясывается; но блажен тот, кто хранит Закон.

19 Р аб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає.

Слугу не исправить одними словами: он понимает, но не внимает.

20 Ч и бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй!

Видел ли ты человека, чье слово поспешно? На глупца больше надежды, чем на него.

21 Х то розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний.

Слуга, избалованный с детства, придет к плохому концу.

22 Г нівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин.

Гневливый разжигает ссоры, и несдержанный совершает много грехов.

23 Г ординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.

Гордость человека его принизит, а смиренный духом будет прославлен.

24 Х то ділиться з злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє.

Сообщник воров – враг самому себе; он слышит проклятия жертвы, но не осмеливается сознаться.

25 С трах перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.

Страх перед человеком – ловушка, а верящий Господу находится в безопасности.

26 Б агато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини.

Многие ищут приема у правителя, но справедливость – от Господа.

27 Н асильник огида для праведних, а простодорогий огида безбожному.

Нечестивые – мерзость для праведников, а честные – мерзость для неправедных.