1 А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,

Один же человек, по имени Анания, вместе со своей женой Сапфирой, продал свое имение

2 т а й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.

и часть вырученной суммы оставил себе, причем его жена знала об этом. Остальное же он принес и положил к ногам апостолов.

3 І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?

Петр сказал ему: – Анания, как это сатана мог завладеть твоим сердцем настолько, что ты солгал Святому Духу и оставил себе часть денег, которые ты получил за проданную землю?

4 Х іба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

Ведь земля до того, как ты ее продал, была твоей, и деньги, которые ты за нее получил, тоже твои. Почему же ты замыслил такое? Ты солгал не людям, а Богу.

5 Я к Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

Как только Анания услышал эти слова, он упал мертвым. Все присутствующие сильно испугались.

6 Ю наки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

Подошли молодые люди, завернули его тело, вынесли и похоронили.

7 І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

Часа три спустя пришла его жена, ничего не знавшая о происшедшем.

8 І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

Петр спросил ее: – Скажи мне, вы с мужем за такую-то сумму продали землю? – Да, – ответила она, – за такую.

9 Д о неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...

Петр сказал ей: – Что это вы сговорились испытывать Духа Господа? Ты слышишь шаги у дверей? Это возвращаются хоронившие твоего мужа. Они и тебя вынесут.

10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

И в тот же момент она упала к его ногам мертвой. Молодые люди вошли и, найдя ее мертвой, вынесли и похоронили ее рядом с мужем.

11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...

Всей церковью и всеми, кто об этом слышал, овладел великий страх. Знамения и чудеса

12 А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.

Через апостолов в народе совершалось много знамений и чудес. Все верующие собирались вместе в колоннаде Соломона.

13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

И никто из случайных людей не решался к ним присоединяться, хотя народ их очень уважал.

14 І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

Верующих же в Господа становилось все больше и больше, и мужчин, и женщин.

15 т ак що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

Люди выносили на улицы больных, клали их на носилках и циновках, чтобы хоть тень Петра упала на них, когда он будет проходить мимо.

16 І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

И из городов, что были вблизи Иерусалима, приходили толпы людей. Они приносили больных и одержимых нечистыми духами, и все исцелялись. Преследования апостолов

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

Первосвященник и все его приближенные, принадлежавшие к группе саддукеев, были переполнены завистью.

18 і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.

Они арестовали апостолов и заключили их в народную тюрьму.

19 А ле Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

Однако ангел Господа ночью открыл ворота тюрьмы и вывел их.

20 І діть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

– Идите, станьте в храме, – сказал он, – и говорите людям все об этой новой жизни.

21 Я к це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.

Они послушались и, придя рано утром в храм, начали учить. Когда прибыли первосвященник и его приближенные, они созвали Высший Совет и всех старейшин Израиля и послали в тюрьму за апостолами.

22 А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

Но когда стражники пришли в тюрьму, то не нашли их там и, возвратившись, доложили:

23 г оворячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!

– Тюремные ворота надежно закрыты, у ворот стоит охрана, но когда мы вошли внутрь, мы никого там не нашли.

24 Я к почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.

Выслушав их, начальник храмовой стражи и первосвященники пришли в недоумение – что бы это значило?

25 Т а прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

Потом кто-то пришел и сообщил им: – Люди, которых вы заключили в тюрьму, стоят в храме и учат народ.

26 П ішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.

Тогда начальник стражи пошел со стражниками и привел апостолов. Они не применяли силу, потому что боялись, что народ может побить их камнями.

27 П рипровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

Апостолов ввели и поставили перед Высшим Советом. Первосвященник сказал им:

28 Ч и ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...

– Мы вам строго запретили учить от этого Имени, но вы весь Иерусалим наполнили своим учением и к тому же обвиняете нас в смерти Этого Человека.

29 В ідповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!

Петр и другие апостолы ответили: – Мы должны больше подчиняться Богу, чем людям!

30 Б ог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.

Бог наших отцов воскресил Иисуса, Которого вы убили, повесив на дереве.

31 Й ого Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.

Но Бог вознес Его и посадил по правую руку от Себя как Вождя и Спасителя, чтобы дать Израилю возможность покаяния и прощения грехов.

32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.

Свидетели этому – мы и Святой Дух, Которого Бог дал тем, кто послушен Ему.

33 Я к зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?...

Когда присутствующие услышали это, они пришли в ярость и хотели убить их.

34 І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.

Но тогда встал один из членов Высшего Совета, фарисей по имени Гамалиил, учитель Закона, уважаемый всем народом. Он велел вывести апостолов на некоторое время.

35 І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.

Затем он сказал: – Израильтяне, хорошо подумайте о том, что вы собираетесь сделать с этими людьми.

36 Б о перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.

Не так давно был здесь Февда, выдававший себя за кого-то великого. За ним пошло около четырехсот человек, но когда он был убит, то все его последователи разбежались, и все окончилось ничем.

37 П ісля нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.

После него был Иуда из Галилеи. Он появился во время переписи и увлек народ за собой. Он тоже погиб, и его последователи рассеялись.

38 І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.

Поэтому в данном случае вот вам мой совет: оставьте этих людей. Отпустите их. Если их начинание от людей, то оно обречено на провал.

39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його.

Если же оно от Бога, то вы не сможете их остановить, а лишь сами окажетесь противниками Бога. Его речь убедила присутствующих.

40 І , покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.

Они призвали апостолов и приказали их избить. Потом они еще раз запретили им говорить от Имени Иисуса и отпустили.

41 А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

Апостолы вышли из Высшего Совета, радуясь тому, что они оказались достойными понести такое бесчестие ради Имени Иисуса.

42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.

И каждый день в храме и по домам они продолжали учить и возвещать Радостную Весть о том, что Иисус – Христос.