1 А коли постановлено, щоб відплинули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'язнених сотникові, Юлієві на ім'я, з полку Августа.

Когда было решено, что мы отправимся в Италию, Павла и других заключенных передали сотнику по имени Юлий, из императорского полка.

2 І посідали ми на корабля адрамітського, що пливсти мав біля місць азійських, та й відчалили. Із нами був Арістарх македонець із Солуня.

Мы сели на адрамитский корабль, который должен был заходить в порты провинции Азия, и отправились в путь. С нами был македонянин Аристарх из Фессалоники.

3 А другого дня ми пристали в Сидоні. До Павла ж Юлій ставивсь по-людському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.

На следующий день мы причалили в Сидоне. Юлий хорошо обращался с Павлом и позволил ему навестить друзей, чтобы они позаботились о его нуждах.

4 А вирушивши звідти, припливли ми до Кіпру, бо вітри супротивні були.

Мы опять вышли в море и прошли Кипр с подветренной стороны, чтобы избежать встречного ветра.

5 К оли ж переплинули море, що біля Кілікії й Памфілії, то ми прибули до Лікійської Міри.

Мы пересекли открытое море, омывающее берега Киликии и Памфилии, и причалили в ликийском городе Миры.

6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що плинув в Італію, і всадив нас на нього.

Там сотник нашел корабль из Александрии, направлявшийся в Италию, и посадил нас на него.

7 І днів багато помалу пливли ми, і насилу насупроти Кніду приплинули, а що вітер нас не допускав, попливли ми додолу на Кріт при Салмоні.

В течение многих дней мы медленно продвигались вперед и в конце концов, хотя и с трудностями, но прибыли в Книд. И так как ветер не давал нам двигаться в нужном направлении, мы подплыли к Криту со стороны Салмоны.

8 І коли ми насилу минули його, то припливли до одного місця, що зветься Доброю Пристанню, недалеко якого знаходиться місто Ласея.

С трудом продвигаясь вдоль побережья, мы прибыли в место, называемое Хорошие Пристани, недалеко от города Ласея.

9 А як часу минуло багато, і була вже плавба небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,

Так как мы потеряли уже много времени и плавание становилось опасным, потому что даже иудейский осенний пост уже прошел, Павел предупредил их:

10 г оворячи їм: О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля, але й для наших душ.

– Я вижу, что наше путешествие будет сопряжено с большой опасностью и тяжелым ущербом не только для груза и корабля, но и для нашей жизни.

11 Т а сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив.

Сотник же вместо того, чтобы послушать Павла, последовал совету капитана и владельца корабля.

12 А що пристань була на зимівлю невигідна, то більшість давала пораду відплинути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі.

Порт этот был непригоден для зимовки, и большинство решило отправиться дальше, чтобы попытаться доплыть до Финика и там зазимовать. Финик был пристанью на Крите, открытой для юго-западного и северо-западного ветров. Шторм

13 А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.

Подул легкий южный ветер, и, решив, что он-то им и нужен, моряки подняли якорь и поплыли вдоль побережья Крита.

14 А ле незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон.

Немного времени спустя с острова подул ураганный северо-восточный ветер, называемый эвракилоном.

15 А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися.

Он подхватил корабль, который не мог двигаться против ветра. Тогда мы отдались на волю волн и носились, гонимые ветром.

16 І наїхали ми на один острівець, що Клавдою зветься, і човна насилу затримати змогли.

Мы оказались с подветренной стороны маленького острова Кавда. Там нам с большими трудностями удалось сохранить лодку.

17 К оли ж його витягли, то засобів допомічних добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так.

Когда ее подняли на корабль, матросы провели канаты под кораблем и обвязали его. Из страха сесть на песчаные отмели Сирта, они спустили паруса и продолжали плыть, носимые ветром.

18 А коли зачала буря міцно нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватись,

Шторм так сильно бросал корабль, что на следующий день они стали сбрасывать груз за борт.

19 а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч.

На третий день они своими руками выбросили за борт корабельные снасти.

20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...

Несколько дней не было видно ни солнца, ни звезд, а шторм все бушевал. Мы уже потеряли всякую надежду на спасение.

21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди.

Люди долго ничего не ели. Тогда Павел встал среди них и сказал: – Вам следовало послушаться моего совета и не отплывать от Крита, тогда у вас не было бы этих бед и потерь.

22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля.

Но сейчас ободритесь, никто из вас не погибнет, только корабль разобьется.

23 Б о ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу,

Прошлой ночью мне явился ангел Бога, Которому я принадлежу и Которому служу.

24 т а і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе.

Он сказал мне: «Павел, не бойся. Ты должен предстать перед кесарем, и Бог по Своей милости даровал жизнь и всем, кто плывет с тобой».

25 Т ому то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.

Так что не бойтесь! Я доверяю Богу и верю, что все будет так, как мне сказано.

26 І ми мусимо наткнутись на острів якійсь.

Корабль будет выброшен на какой-нибудь остров. Кораблекрушение

27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріятицькому морю, то десь коло півночі стали домислюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.

На четырнадцатые сутки, когда нас все еще носило по Адриатическому морю, в полночь матросы почувствовали, что мы приближаемся к земле.

28 І , запустивши оливницю, двадцять сяжнів знайшли. А від'їхавши трохи, запустити оливницю знову, і знайшли сяжнів п'ятнадцять.

Они замерили глубину, и оказалось, что глубина была двадцать сажен, а когда замерили немного позже, глубина была уже пятнадцать сажен.

29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скелясті місця, ми закинули чотири кітві з корми, і благали, щоб настав день.

Матросы боялись, что нас ударит о камни, и спустили с кормы четыре якоря, молясь, чтобы скорее наступил день.

30 А коли моряки намагались утекти з корабля, і човна спускали до моря, вдаючи, ніби кітви закинути з носа хочуть,

Они попытались бежать с корабля и стали спускать спасательную лодку, делая вид, что хотят опустить якорь с носа корабля.

31 т о сказав Павло сотникові й воякам: Як вони в кораблі не зостануться, то спастись ви не зможете!

Павел сказал сотнику и солдатам: – Если эти люди не останутся на корабле, то вам не спастись.

32 Т оді вояки перерізали мотузи в човна, і дали йому впасти.

Тогда солдаты перерубили канаты, державшие лодку, и она упала в море.

33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: Чотирнадцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.

На рассвете Павел стал уговаривать людей поесть. – Последние четырнадцать дней вы постоянно в напряжении и ничего не ели, – сказал он. –

34 Т ому то благаю вас їжу прийняти, бо це на рятунок вам буде, бо жадному з вас не спаде з голови й волосина!

Я настоятельно советую вам поесть, и это поможет вам спастись. Ни у кого из вас даже волос с головы не упадет.

35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма, і, поламавши, став їсти.

Сказав это, Павел взял хлеб, поблагодарил за него Бога перед всеми, разломил и стал есть.

36 Т оді всі піднеслись на дусі, і, стали поживу приймати.

Людей это ободрило, и все стали есть.

37 А всіх душ нас було в кораблі двісті сімдесят шість.

Всего на борту нас было двести семьдесят шесть человек.

38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.

Когда люди досыта поели, они стали облегчать корабль, выбрасывая в море зерно.

39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе затоку якусь там угледіли, що берега плаского мала, до якого й вирішили, як можна, приплисти з кораблем.

На рассвете они не узнали показавшуюся землю, но увидели бухту с песчаным берегом, к которому они и решили пристать, если удастся.

40 П ідняли тоді кітви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворозки в стерна, і вітрило мале за вітром поставили, та й покерували до берега.

Обрубив якоря и оставив их в море, матросы развязали рулевые весла, подняли малый парус и направили судно к берегу.

41 Т а ось ми натрапили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілкому: ніс загруз й позоставсь нерухомий, а корма розбивалася силою хвиль...

Корабль налетел на песчаную косу и сел на мель. Нос глубоко увяз и был неподвижен, а корму разбивали волны.

42 В ояки ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котрийсь не поплив і не втік.

Солдаты решили убить всех заключенных, чтобы никто из них, выплыв, не сбежал.

43 А ле сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній намір, і звелів усім тим, хто пливати вміє, щоб скакали та перші на берег виходили,

Но сотник хотел спасти Павла и остановил их. Он приказал тем, кто мог плавать, прыгать в воду первыми и плыть к берегу.

44 а інші хто на дошках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!

Остальные должны были добираться на досках и на обломках от корабля. Таким образом все благополучно выбрались на берег.