1 А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.

Савл же одобрял это убийство. С того дня началось большое гонение на иерусалимскую церковь, и все, кроме апостолов, рассеялись по Иудее и Самарии.

2 І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.

Благочестивые люди похоронили Стефана и горько оплакивали его.

3 А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...

А Савл преследовал церковь. Он ходил из дома в дом, хватал мужчин и женщин и бросал их в тюрьму. Филипп проповедует в Самарии

4 Х одили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.

Между тем, рассеявшиеся, изгнанные из своих мест, возвещали Радостную Весть везде, куда бы они ни приходили.

5 О сь Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.

Филипп пришел в главный город Самарии и возвещал там о Христе.

6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.

Толпы народа внимательно слушали то, что он говорил, и видели знамения, которые он совершал,

7 І з багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.

потому что из многих одержимых выходили с громким криком нечистые духи, и многие парализованные и хромые получали исцеление.

8 І радість велика в тім місті була!

И в городе том была большая радость.

9 Б ув один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.

Был там один человек по имени Симон, который раньше занимался в этом городе колдовством, изумляя жителей Самарии; сам он выдавал себя за кого-то великого.

10 Й ого слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!

Все люди, и простые, и знатные, слушали его с восхищением, говоря: – Этот человек – проявление всемогущего Бога, Которого называют Великим.

11 Й ого ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.

А восхищались им потому, что он уже долгое время удивлял людей своим колдовством.

12 Т а коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.

Но когда жители этого города поверили Филиппу, возвещающему Царство Божье и Имя Иисуса Христа, то многие мужчины и женщины приняли крещение.

13 У вірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.

Симон тоже поверил и принял крещение. Он повсюду ходил за Филиппом, удивляясь знамениям и великим чудесам.

14 Я к зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.

Когда апостолы в Иерусалиме услышали о том, что в Самарии приняли слово Божье, они послали к ним Петра и Иоанна.

15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,

Те пришли и молились, чтобы новообращенные получили Святого Духа,

16 б о ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса.

потому что ни на кого из них Дух еще не сошел, они только были крещены во Имя Господа Иисуса.

17 Т оді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!

Затем Петр и Иоанн возложили на них руки, и они приняли Святого Духа.

18 Я к побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,

Когда Симон увидел, что Дух был дан через возложение рук апостолов, он предложил им деньги,

19 і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!

говоря: – Дайте и мне такую силу, чтобы тот, на кого я возложу руки, получал Святого Духа.

20 Т а промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!

Но Петр ответил: – Пусть твои деньги погибнут вместе с тобой, раз ты думаешь, что можешь купить дар Божий за деньги!

21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.

У тебя нет никакого права участвовать в этом деле, потому что сердце твое не право перед Богом.

22 Т ож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!

Раскайся в этом зле и молись Господу, может быть, Он простит тебе такие мысли.

23 Б о я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.

Я вижу, что ты полон горькой желчи и скован цепями неправды.

24 А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...

Симон ответил: – Помолитесь обо мне Господу, чтобы со мной не приключилось ничего из сказанного вами.

25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.

Апостолы свидетельствовали и возвещали там слово Господа. Потом они пошли обратно в Иерусалим и по дороге возвещали Радостную Весть во многих самарийских селениях. Обращение эфиопского евнуха

26 А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона.

Ангел Господа сказал Филиппу: – Ступай на юг, на дорогу, что ведет через пустыню из Иерусалима в Газу.

27 І , вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,

Филипп встал и пошел. В это время там находился эфиопский евнух, придворный Кандакии, то есть царицы эфиопов, заведовавший всей ее казной. Он приезжал на поклонение в Иерусалим

28 в ертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.

и теперь возвращался домой. Сидя в своей колеснице, он читал пророка Исаию.

29 А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу.

Дух сказал Филиппу: – Подойди к этой колеснице и иди рядом.

30 П илип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш?

Филипп подбежал к колеснице и услышал, что в ней читают пророка Исаию. – Ты понимаешь то, о чем читаешь? – спросил Филипп.

31 А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.

– Как же мне понять без объяснения? – ответил тот и пригласил Филиппа подняться и сесть с ним.

32 А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!

А читал он следующее место из Писания: «Как овца, Он был веден на заклание, и, как ягненок перед стригущим безмолвен, так и Он не открывал Своих уст.

33 У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...

Он был унижен и лишен права на справедливый суд. Кто может рассказать о Его потомках? Ведь Его жизнь забирается от земли».

34 В ідізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?

Евнух спросил Филиппа: – Скажи мне, о ком здесь говорит пророк, о себе или о ком-то другом?

35 А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому.

Тогда Филипп стал объяснять, начав с этого места Писания, и рассказал ему Радостную Весть об Иисусе.

36 І , як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись?

Тем временем они приблизились к какой-то воде. – Смотри, вот вода, – сказал евнух. – Что мешает мне принять крещение?

37 А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий!

Филипп сказал: – Если ты веришь всем сердцем, то можно. Евнух сказал: – Я верю, что Иисус Христос – Сын Божий.

38 І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його.

Он приказал остановить колесницу, оба они, Филипп и евнух, вошли в воду, и Филипп крестил его.

39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.

А когда они вышли из воды, Дух Господа унес Филиппа, и евнух его больше не видел. Радостный, он продолжал свой путь.

40 А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.

А Филипп оказался в городе Ашдоде. Он возвещал Радостную Весть во всех городах, пока не пришел в Кесарию.