1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґу два дні.

После смерти Саула Давид вернулся, победив амаликитян, и пробыл в Циклаге два дня.

2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився.

На третий день из лагеря Саула пришел человек в разорванной одежде, с пылью на голове. Придя к Давиду, он поклонился ему до земли.

3 І сказав йому Давид: Звідки це ти приходиш? А той відказав: Я втік з Ізраїлевого табору.

– Откуда ты пришел? – спросил его Давид. – Я спасся из лагеря израильтян – ответил он.

4 І сказав до нього Давид: Що це сталося, розкажи но мені! А той відказав: Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли.

– Что случилось? – спросил Давид. – Расскажи мне. Человек сказал: – Народ бежал с поля боя. Многие пали и умерли. Саул и его сын Ионафан мертвы.

5 А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан?

Давид сказал юноше, который принес ему это известие: – Откуда ты знаешь, что Саул и его сын Ионафан мертвы?

6 І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його.

– Я случайно оказался на горе Гильбоа, – сказал юноша, – и там был Саул, который опирался на свое копье, а колесницы и всадники приближались к нему.

7 І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!

Обернувшись назад и увидев меня, он позвал меня, и я сказал: «Что мне сделать?»

8 І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин.

Он спросил меня: «Кто ты?» – «Амаликитянин», – ответил я.

9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!...

Тогда он сказал мне: «Подойди и убей меня! У меня агония, но я еще жив».

10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого.

Я подошел и убил его, потому что знал, что после своего поражения он не сможет жить. Я взял венец, который был у него на голове, и браслет с его руки и принес их сюда, к моему господину.

11 І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним.

Тогда Давид и все, кто был с ним, разорвали на себе одежду.

12 І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча.

Они рыдали, плакали и постились до вечера о Сауле и о его сыне Ионафане, и о войске Господа, и о доме Израиля, потому что все они пали от меча.

13 І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: Звідки ти? А той відказав: Я син одного приходька, амаликитянина.

Давид сказал юноше, который принес ему известие: – Откуда ты? – Я сын чужеземца – амаликитянина, – ответил он.

14 І сказав йому Давид: Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця?

Давид сказал ему: – Как же ты не побоялся поднять руку, чтобы погубить Господнего помазанника?

15 І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав: Підійди, убий його! І той ударив його, і він помер.

Давид позвал одного из своих людей и сказал ему: – Подойди и убей его! Тот убил его, и он умер.

16 І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця.

А Давид сказал амаликитянину: – Твоя кровь на твоей голове. Ты сам свидетельствовал против себя, когда сказал: «Я убил Господнего помазанника». Плач Давида о Сауле и Ионафане

17 І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею,

Давид оплакивал Саула и его сына Ионафана этой горестной песней

18 т а й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного:

и приказал научить жителей Иудеи этой Песне Лука (она записана в «Книге Праведного» ):

19 О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі!

– Слава твоя, о Израиль, сражена на твоих высотах. Как пали могучие!

20 Н е розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних!

Не говорите об этом в Гате, не разглашайте на улицах Ашкелона, чтобы не радовались дочери филистимлян, чтобы не ликовали дочери необрезанных.

21 Ґ ілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний!

О горы Гильбоа, да не будет вам ни росы, ни дождя, ни щедрых полей. Ведь там осквернен был щит могучих, щит Саула – не натираемый больше маслом.

22 В ід крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо!

От крови сраженных, от плоти могучих лук Ионафана не возвращался назад, меч Саула не возвращался несыт.

23 С аул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів!

Саул и Ионафан – столь любимы и чтимы при жизни, и в смерти не разлучились. Были они быстрее орлов, львов сильнее.

24 Д очки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу!

О, дочери Израиля, оплакивайте Саула, который одевал вас в роскошные алые наряды, который украшал ваши платья золотым убранством.

25 О й, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий!

Как пали могучие в бою! Ионафан сражен на высотах твоих.

26 С корблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!

Я скорблю по тебе, Ионафан, мой брат, ты был мне очень дорог. Твоя любовь была для меня прекрасна, прекраснее любви женщин.

27 О й, попадали лицарі, і загинула зброя військова!...

Как пали могучие! Погибло оружие брани!