1 О то ж бо, Господня рука не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути,

О нет, не коротка рука Господня, чтобы спасать, и не туго ухо Его, чтобы слышать.

2 б о то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув,

Но ваши беззакония отделили вас от Бога; грехи ваши скрыли от вас лицо Его, так что Он не слышит.

3 б о ваші долоні заплямлені кров'ю, ваші ж пальці беззаконням, уста ваші говорять неправду, язик ваш белькоче лихе!

Руки ваши запятнаны кровью, пальцы ваши – грехом. Уста ваши произносят ложь, и язык ваш бормочет греховное.

4 Н емає нікого, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б поправді, кожен надію кладе не марноту й говорить неправду, вагітніє бідою й породжує злочин!

Никто не взывает к справедливости, никто не защищает своего дела по правде. Они полагаются на пустые доводы и говорят ложь; зачинают горе и порождают грех.

5 В исиджують яйця гадючі та тчуть павутиння: хто з'їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого гадина вийде...

Они высиживают змеиные яйца и ткут паутину. Всякий, кто поест их яиц, умрет, а из раздавленного выползет гадюка.

6 Н итки їхні не стануть одежею, і виробами своїми вони не покриються: їхні діла діла кривди, і в їхніх руках чин насильства...

В их паутину нельзя одеться; они не могут покрыть себя тем, что делают. Дела их – дела злые, и в руках их – насилие.

7 Ї хні ноги біжать на лихе, і спішать проливати невинну кров, їхні думки думки кривдні, руїна й погибіль на їхніх дорогах!

Их ноги спешат ко греху; быстры на пролитие невинной крови. Мысли их – мысли злые; где они прошли – там опустошение и гибель.

8 Д ороги спокою не знають, і правосуддя немає на їхніх стежках, вони покрутили собі свої стежки, і кожен, хто нею ступає, не знає спокою.

Им неизвестен путь к миру; нет правосудия на их стезях. Дороги свои они искривили, никто из идущих по ним не знает мира.

9 Т ому віддалилося право від нас, і не сягає до нас справедливість! чекаємо світла, та ось темнота, чекаємо сяйва та й у темнощах ходимо!

Поэтому правосудие далеко от нас, и праведность нас не достигает. Ждем мы света, но все во тьме, сияния – но ходим во мраке.

10 М и мацаємо, мов невидющі, за стіну, навпомацки ходимо, мов ті безокі; спотикаємося ми опівдні, немов би смерком, між здоровими ми, як померлі!...

Как слепые, мы идем вдоль стены на ощупь, нащупываем путь, как люди без глаз. В полдень мы спотыкаемся, словно в сумерки; среди сильных мы – как мертвые.

11 У сі ми ревемо, як ведмеді, і мов голуби ті постійно воркочемо, чекаємо права й немає, спасіння й від нас віддалилось воно...

Все мы ревем, как медведи, мы жалобно стонем, как голуби. Мы ждем правосудия, но не находим, избавления – но оно далеко.

12 Б о помножились наші переступи перед Тобою, і свідкують на нас гріхи наші, бо з нами переступи наші, а наші провини ми знаємо їх!

Преступления наши многочисленны пред Тобой, и грехи наши нас обличают. Наши преступления всегда с нами, и наши беззакония мы признаем –

13 М и зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступали від нашого Бога, казали про утиск та відступ, вагітніли й видумували з свого серця слова неправдиві...

отступничество и ложь перед Господом, отказ следовать нашему Богу, призыв к угнетению и мятежу, слова лжи, зачатой в наших сердцах.

14 І правосуддя назад відступилося, а справедливість здалека стоїть, бо на майдані спіткнулася істина, правда ж не може прийти,

Итак, справедливость оттеснена назад, и праведность встала поодаль. Истина споткнулась на улицах, честность войти не может.

15 і істина зникла, а той, хто від злого відходить, грабований... І це бачить Господь, і лихе в Його очах, що права нема!

Истины не стало, и всякий отворачивающийся от зла делается добычей. Господь посмотрел, и было Ему неугодно, что нет справедливости.

16 І Він бачив, що немає нікого, і дивувавсь, що немає заступника... Та рамено Його Йому допомогло, і Його справедливість підперла Його,

Он увидел, что нет никого, и был потрясен, что вступиться некому. Тогда рука Его принесла Ему победу, и Его праведность поддержала Его.

17 і Він зодягнув справедливість, як панцер, а шолома спасіння на Свою голову, і зодягнув шати помсти, як одяг, і покрився горливістю, мов би плащем!

Он надел праведность, как броню, и на голову – шлем спасения; Он оделся в одежды мщения и, как в плащ, завернулся в ярость.

18 Н адолужить Він гнівом Своїм ворогам згідно з учинками їхніми, Своїм супротивним заплатою, островам надолужить заплату.

По делам их воздаст Он: гнев – врагам и возмездие – Своим неприятелям; Он воздаст островам по заслугам.

19 І будуть боятися Ймення Господнього з заходу, а слави Його зо схід сонця, бо прийде, як річка рвучка, вітер Господній її пожене,

На западе люди будут бояться Имени Господа, и на востоке они будут чтить Его славу, потому что придет Он как бушующая река, гонимая Господним вихрем.

20 і прийде Викупитель Сіонові й тим, хто вернувся із прогріху в Якові, каже Господь.

– Искупитель придет на Сион, к тем в Иакове, кто раскается в грехах, – возвещает Господь.

21 А Я ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова Мої, що поклав Я до уст твоїх, не уступлять вони з твоїх уст, і з уст нащадків твоїх, і з уст нащадків потомства твого, говорить Господь, відтепер й аж навіки!

– Что до Меня, то вот Мой завет с ними, – говорит Господь. Мой Дух на тебе, и слова, которые Я вложил в твои уста, не сойдут ни с твоих уст, ни с уст твоих детей, ни с уст их потомков отныне и вовеки, – говорит Господь.