1 А двадцятого й четвертого дня того місяця зібралися Ізраїлеві сини в пості та в веретищах, а на них порох.

В двадцать четвертый день того же месяца израильтяне собрались вместе, постящиеся, одетые в рубище и с пылью на них.

2 А Ізраїлеве насіння відділилося від усіх чужинців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків.

Ведущие свой род от Израиля уже отделились от всех чужеземцев. Они стояли и открыто признавались в своих грехах и в нечестии своих предков.

3 І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Закону Господа, Бога свого, а чверть сповідалися і вклонялися Господеві, Богові своєму.

Они стояли на своих местах и четверть дня читали из книги Закона Господа, их Бога, а в течение еще одной четверти признавались в своих грехах и поклонялись Господу, их Богу.

4 І стали не левитському підвищенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кликали сильним голосом до Господа, Бога свого.

На лестницы для левитов встали Иисус, Бани, Кадмиил, Шевания, Вунний, Шеревия, Бани и Хенани, которые громко взывали к Господу, их Богу.

5 І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я слави Твоєї, і нехай воно буде звеличене над усяке благословення та славу!

Левиты – Иисус, Кадмиил, Бани, Хашавния, Шеревия, Годия, Шевания и Петахия – сказали: – Встаньте и восславьте Господа, вашего Бога, от века и до века. Затем они помолились: – Да будет благословенно славное Имя Твое, которое выше всякого благословения и хвалы.

6 Т и Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небес, і все їхнє військо, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживляєш їх усіх, а небесне військо Тобі вклоняється!

Ты один Господь. Ты создал небеса, даже небеса небес, и все их звездное воинство, землю и все, что на ней, моря и все, что в них. Ты даешь жизнь всему, и поклоняются Тебе воинства небес.

7 Т и то Господь, Бог, що вибрав Аврама, і вивів його з халдейського Уру, і дав йому ім'я Авраам.

Ты Господь Бог, избравший Аврама, выведший его из Ура Халдейского и назвавший его Авраамом.

8 І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати Край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти виконав слова Свої, бо Ти праведний!

Ты нашел его сердце верным Тебе и заключил с ним завет, чтобы отдать его потомкам землю хананеев, хеттов, аморреев, ферезеев, иевусеев и гергесеев. Ты сдержал Свое слово, ведь Ты праведен.

9 І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем.

Ты увидел горе наших предков в Египте, Ты услышал их крик у Красного моря.

10 І дав Ти знаки та чуда на фараоні та на всіх його рабах, і на всім народі краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо поводилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я, як видно цього дня.

Ты явил знамения и чудеса против фараона, против всех его приближенных и против всего народа его страны, потому что Ты знал, как надменно поступали с ними египтяне. Ты сделал Себе имя, что пребывает и до сегодняшнего дня.

11 І море Ти розсік перед ними, і вони перейшли серед моря по суходолу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глибин, як камінь до бурхливої води.

Ты разделил море перед ними, и они прошли через него, как по суше, но преследователей их Ты швырнул в глубины, точно камень в могучие воды.

12 І Ти провадив їх стовпом хмари вдень, а стовпом огню вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти.

Днем Ты вел их столбом облачным, а ночью – столбом пламенным, чтобы светить им в пути, по которому они должны были идти.

13 І Ти зійшов був на гору Сінай, і говорив з ними з небес, і дав їм справедливі права та правдиві закони, устави та заповіді добрі.

Ты сошел на гору Синай; Ты говорил с ними с небес. Ты дал им установления и законы, которые справедливы и истинны, и предписания и повеления, которые благи.

14 І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея.

Ты указал им Свою святую субботу и дал им через Своего слугу Моисея повеления, установления и Закон.

15 І хліб із небес дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спрагу. І Ти сказав їм, щоб ішли посісти Край, який Ти присягнув дати їм.

Они голодали – Ты дал им хлеб с небес, жаждали – Ты дал им воду из скалы; Ты велел им войти и овладеть землей, которую Ты с поднятой рукой клялся им отдать.

16 Т а вони й наші батьки були вперті, і робили твердою свою шию, і не слухали Твоїх заповідей.

Но они и наши предки стали надменны и упрямы и не слушались Твоих повелений.

17 І відмовлялися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердошиї, і настановили собі голову, щоб вернутися до своєї неволі в непослуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласкавий та милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий, і Ти не покинув їх!

Они отказывались слушать и забыли о чудесах, которые Ты творил среди них. Они стали упрямы и поставили вождя, чтобы вернуться в свое рабство в Египет. Но Ты − Бог, готовый простить, милостивый и милосердный, медленный на гнев и богатый любовью. И Ты не оставил их,

18 Х оч вони зробили були собі литого тельця та сказали: Оце бог твій, що вивів тебе з Єгипту, і робили великі образи,

даже когда они отлили себе изваяние тельца и сказали: «Вот твой бог, который вывел тебя из Египта», – и когда они совершали страшные богохульства.

19 т а Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, стовп хмари не відходив від них удень, щоб вести їх дорогою, а стовп огню вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти.

По великому Своему состраданию Ты не оставил их в пустыне. Днем облачный столб не переставал вести их, а ночью огненный столб не переставал освещать путь, по которому они должны были идти.

20 І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і манни Своєї не стримував від їхніх уст, і воду Ти їм давав на їхнє прагнення.

Ты дал Твоего благого Духа, чтобы наставлять их. Ты не отнял манны от их ртов и дал им воду, когда они жаждали.

21 І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недостатку ні в чому, одежі їхні не дерлися, а ноги їхні не пухли.

Сорок лет Ты поддерживал их в пустыне; они ни в чем не нуждались, их одежда не изнашивалась, а ноги их не опухали.

22 І дав Ти їм царства та народи, які призначив на поділ, і вони посіли край Сигона, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського.

Ты отдал им царства и народы, разделив между ними каждый уголок земли. Они овладели страной Сигона, царя Хешбона, и страной Ога, царя Башана.

23 А їхніх синів Ти помножив, як зорі небесні, і ввів їх до Краю, що про нього казав Ти їхнім батькам, щоб ішли посісти.

Ты сделал их сыновей многочисленными, как звезды на небе, и привел их в землю, о которой Ты говорил отцам их, чтобы они вошли и овладели ею.

24 І ввійшли сини, і посіли той Край, і Ти впокорив перед ними мешканців того Краю ханаанеян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та народи того Краю, щоб чинити з ними за своєю волею.

Их сыновья вошли и овладели этой землей. Ты смирил пред ними хананеев, которые жили в той земле; Ты отдал в их руки хананеев с их царями и народами той земли, чтобы они поступили с ними так, как им захочется.

25 І поздобували вони міста укріплені, та землю ситу, і посіли доми, повні всякого добра, повитесувані в скелях водозбори, виноградники, і оливки, і багато овочевих дерев. І вони їли й наситилися, і поставали товсті, і насолоджувалися Твоїм великим добром.

Они захватили укрепленные города и плодородную землю. Они завладели домами, полными всякого добра, с высеченными водохранилищами, виноградниками, масличными рощами и плодовыми деревьями в изобилии. Они ели и насыщались, и тучнели, и наслаждались по Твоей великой благости.

26 І стали вони неслухняні, і побунтувалися проти Тебе, і кинули Закона Твого геть за свою спину, і позабивали пророків Твоїх, що свідчили між ними, щоб навернути їх до Тебе. І чинили вони великі образи.

Но они стали непослушными и восстали против Тебя, они отвергли Твой Закон. Они убивали Твоих пророков, которые предостерегали их, чтобы обратить их к Тебе, они совершали страшные богохульства.

27 І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утискали їх. А в часі горя свого вони кликали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосердям давав їм спасителів, і вони спасали їх з руки їхніх ворогів.

Ты отдал их в руки врагов, которые притесняли их. Но когда их притесняли, они взывали к Тебе. Ты слышал их с небес и по великому Своему состраданию давал им избавителей, которые спасали их от рук их врагов.

28 Т а коли був їм мир, вони знову чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у руку їхніх ворогів, і ті панували над ними. І вони знову кликали до Тебе, а Ти з неба їх вислуховував, і спасав їх за милосердям Своїм довгий час.

Но как только они обретали покой, они вновь начинали творить зло в Твоих глазах. И Ты оставлял их в руках их врагов, и они правили ими. И когда они опять взывали к Тебе, Ты слышал с небес и по великому Своему состраданию избавлял их снова и снова.

29 І свідчив Ти проти них, щоб навернути їх до Закону Твого, та вони чинили лихе, і не слухалися заповідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, які коли б людина чинила, то жила б ними, і ставало рамено їх неслухняне, а шию свою робили твердою, і не слухалися.

Ты предостерегал их, чтобы они возвратились к Твоему Закону, но они стали надменными и не слушались Твоих повелений. Они грешили против Твоих установлений, которыми человек будет жив, если исполнит их. Они упорно отворачивались от Тебя, стали упрямы и отказывались слушать.

30 І зволікав Ти їм довгі роки, і свідчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слухали того, і Ти дав їх у руку народів цих країв.

Много лет Ты терпел их. Духом Своим Ты увещевал их через Своих пророков, но они не слушали, и Ты отдал их в руки чужеземных народов.

31 І через велике Своє милосердя Ти не вигубив і не покинув їх, бо Ти Бог ласкавий та милосердний!

Однако, по Своей великой милости Ты не уничтожил их до конца и не покинул их, ведь Ты – милостивый и милосердный Бог.

32 А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшний, що бережеш заповіта та милість, нехай не буде малою перед лицем Твоїм уся та мука, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій народ від днів асирійських царів аж до цього дня!

Итак, Боже наш, Бог великий, сильный и грозный, хранящий завет и преданный в любви, да не будут малыми пред Тобой все тяготы, которые постигли нас, наших царей и вождей, наших священников и пророков, наших отцов и весь Твой народ со дней ассирийских царей до сегодняшнего дня.

33 А ти справедливий у всьому, що приходить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедливі.

Во всем, что случилось с нами, Ты прав, ведь Ты хранил верность, а мы грешили.

34 А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки не виконували Закона Твого, і не слухалися заповідей Твоїх та свідоцтв Твоїх, що Ти свідчив проти них.

Наши цари, вожди, священники и отцы не исполняли Твой Закон. Они не внимали Твоим повелениям и предостережениям, которые Ты посылал им.

35 І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в тому просторому та ситому Краї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відвернулися від своїх злих чинів.

Даже в своем царстве, наслаждаясь Твоей великой благостью в той просторной и плодородной земле, которую Ты дал им, они не служили Тебе и не отвернулись от своих злых дел.

36 О сь ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його нашим батькам, щоб їсти плід його та добро його, ось ми раби в ньому!

И вот, сегодня мы – рабы! В земле, которую Ты дал нашим отцам, чтобы они питались ее плодами и добрыми дарами, мы – рабы!

37 І він множить свій урожай для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тілами та над нашою худобою за своїм уподобанням, і ми в великому утискові!

Из-за наших грехов ее обильная жатва достается царям, которых Ты над нами поставил. Они распоряжаются нашими телами и нашим скотом, как им заблагорассудится. Мы в большой беде. Народ обязуется соблюдать Закон

38 ( 10-1) Через те все ми складаємо певну умову, і підписуємо, а печатки кладуть наші зверхники, наші Левити, наші священики.

– В виду всего этого мы заключаем прочный договор, записываем его, и наши вожди, левиты и священники прикладывают к нему свои печати.