1 П існя навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

Слушай, народ мой, мое поучение! Услышь мои слова!

2 н ехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

Открою уста свои в притче, произнесу загадки из древности,

3 Щ о ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

которые мы слышали и узнали, которые рассказали нам наши отцы.

4 т ого не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

Мы не будем скрывать их от детей; расскажем грядущему поколению о славе Господа, о Его силе и о чудесах, Им сотворенных.

5 В ін поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

Он оставил свидетельство Иакову, дал Закон в Израиле, который повелел нашим отцам передавать его своим детям,

6 щ об знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

чтобы знало грядущее поколение, дети, которые еще не родились, и чтобы они в свое время передали его своим детям.

7 і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

И тогда они будут возлагать свою надежду на Бога; они не станут забывать Его дел, но будут хранить Его повеления.

8 і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

Они не уподобятся своим отцам, поколению упрямому и мятежному, чьи сердца не были верны Богу, чей дух не был предан Ему.

9 С ини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

Сыны Ефрема, хотя и вооруженные луками, обратились вспять в день битвы.

10 в они не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

Не хранили они завета Божьего и отказались ходить в Его Законе.

11 і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

Забыли дела Его и чудеса, которые Он им показал.

12 В ін чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

Чудеса совершал Он на глазах их отцов в Египте, в окрестностях Цоана.

13 В ін море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

Он разделил море и провел их через него, поставив воды стеной.

14 і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

Днем вел их облаком, ночью – светом огня.

15 н а пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

Он рассек скалу в пустыне и дал им пить, как будто из вод глубоких.

16 В ін витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

Из камня извлек Он потоки, и воды потекли, как реки.

17 Т а грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

Но они продолжали грешить против Него и бунтовать против Всевышнего в пустыне.

18 і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

Испытывали Бога в своих сердцах, требуя пищи, которая им по душе;

19 і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

оскорбляли Бога говоря: «Может ли Бог накрыть стол в пустыне?

20 Т ож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

Да, Он ударил скалу, и из неe потекли воды, хлынули потоки, но может ли Он дать хлеба, может ли дать мяса Своему народу?»

21 Т ому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

Услышал Господь и разгневался: Его огонь возгорелся на Иакова; вспыхнул гнев Его на Израиль,

22 б о не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

потому что они не верили в Бога и не уповали на Его спасение.

23 А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

Но Он повелел облакам свыше и отворил ворота небесные,

24 і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

и, как дождь, излил на них манну и зерно небесное дал им.

25 Х ліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

Хлеб сильных ел человек; послал Он им пищи вдоволь.

26 К рім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

Он пробудил на небе ветер восточный и силой Своей навел ветер южный.

27 і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

Как пылью, Он осыпал их мясом и, как песком морским, пернатыми птицами;

28 і спустив його серед табору його, коло наметів його.

которых разбросал посреди лагеря, около жилищ их.

29 і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

Они ели и пресытились, потому что Он дал им желаемое.

30 Т а ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

Но еще не успели они насытить свою жадность, еще пища была у них на устах,

31 а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

когда Божий гнев сошел на них, поразив самых крепких из них, молодых сыновей Израиля.

32 П роте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

Несмотря на это, они продолжали грешить и не верили Его чудесам.

33 і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

И завершил Он дни их в суете и годы их в ужасе.

34 Я к Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

Когда убивал их, тогда обращались к Нему и искали Его усердно.

35 і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

И вспоминали, что Бог – их скала, и что Всевышний Бог – их искупитель.

36 і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

Все равно льстили Ему устами своими, они лгали Ему своими языками,

37 б о їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

потому что сердца их не были преданны Ему, и не были они верны Его завету.

38 Т а він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

Но Он, будучи милостивым, прощал их нечестие и не уничтожал их. Много раз отвращал Он Свой гнев и не возбуждал всей Своей ярости.

39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

Помнил Он, что они – только плоть, ветер, что уходит и не возвращается.

40 С кільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

Сколько раз они противились Ему в пустыне и сердили Его в земле необитаемой!

41 і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

Поворачивали назад и испытывали Бога, досаждая Святому Израиля.

42 в они не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

Не помнили ни руки Его, ни дня, когда Он избавил их от угнетателя,

43 я к в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

как сотворил в Египте знамения Свои и чудеса Свои в окрестностях Цоана.

44 і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

Он превратил их реки в кровь и нельзя было пить из их источников.

45 В ін послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

И послал на них густые рои мух, чтобы жалили их, и лягушек, чтобы губили их.

46 А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

Он гусеницам отдал урожай, и их труд – саранче.

47 В иноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

Виноград их побил Он градом и тутовые деревья их – наводненьем.

48 і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

Скот их предал граду и стада их – молниям.

49 В ін послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

Излил на них Свой пылающий гнев, и негодование, и ярость, и бедствие, послал на них карающих ангелов.

50 В ін дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

Проложил путь Своему гневу; Он не оградил души их от смерти, но предал их жизни моровой язве.

51 і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

Поразил всех первенцев в Египте, первые плоды сил в шатрах Хама.

52 і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

Как овец, Он вывел народ Свой, вел их, как стадо, через пустыню.

53 і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

Вел их в безопасности, и не боялись они, а врагов их покрыло море.

54 і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

Так Он привел их к границам Своей святой земли, к нагорьям, которые приобрел Он правой Своей рукой.

55 і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

Изгнал народы пред ними, а землю их разделил в наследие им и поселил в шатрах их роды Израиля.

56 Т а й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

Но, как прежде, они испытывали и противились Богу Всевышнему, и не хранили Его заповедей.

57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

Они отступали и изменяли так же, как их отцы; они обращались назад, как неисправный лук.

58 і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

Огорчали Его своими святилищами на возвышенностях и ревность Его возбуждали идолами.

59 Б ог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

Услышал Бог и разгневался, сильно вознегодовал на Израиль.

60 і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

Оставил Свое жилище в Шило, скинию, которую поставил средь них.

61 і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

И отдал в плен Свою силу и славу Свою в руки врага.

62 і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

Предал мечу народ Свой, прогневался на наследие Свое.

63 й ого юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

Юношей их пожрал огонь, и девушкам их не пели брачных песен.

64 й ого священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

Их священники падали от меча, а вдовы их не плакали.

65 Т а небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

Тогда проснулся Владыка, как бы от сна, как могучий воин, отрезвившийся от вина,

66 і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

и поразил врагов Своих в сзади, и обесчестил навечно.

67 Т а Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

Отверг Он шатер Иосифа и не выбрал род Ефрема,

68 а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

но избрал род Иуды и возлюбленную Им гору Сион.

69 і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

Высокий, как небо, построил святой храм Свой и, как землю, навек утвердил его.

70 і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

Он избрал Давида, слугу Своего, взяв его от загонов овечьих,

71 в ід кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

забрав его от дойных овец, и привел его пасти Свой народ, Иакова – Израиль, Свое наследие.

72 і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

И пас он их в чистоте сердца своего, вел их рукой мудрой.