1 І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх,

Когда они подошли к Виффагии и Вифании – селениям, расположенным у Масличной горы неподалеку от Иерусалима, – Иисус послал вперед двух учеников.

2 і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

– Идите в селение, которое перед вами, – сказал Он им, – и сразу же, как только войдете, вы найдете привязанного осленка, на которого еще никто не садился. Отвяжите его и приведите сюда.

3 К оли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз.

Если вас спросят: «Зачем вы это делаете?», – скажите, что осленок нужен Господу и что Он сразу же вернет его.

4 І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв'язали його.

Ученики пошли и нашли осленка, привязанного на улице к наружной стороне двери. Они стали его отвязывать,

5 А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте?

и стоявшие там люди спросили: – Что вы делаете? Зачем отвязываете осленка?

6 В они ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх.

Ученики ответили, как велел Иисус, и люди их отпустили.

7 І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього.

Они привели осленка к Иисусу, набросили на него свои плащи, и Иисус сел на него.

8 Б агато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях.

Многие начали расстилать свои плащи на дороге, другие расстилали зеленые ветви, срезанные ими в поле.

9 А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!

И те, кто шел впереди, и те, кто шел позади, громко кричали: – Осанна! Благословен Тот, Кто приходит во Имя Господа!

10 Б лагословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті!

Благословенно наступающее Царство предка нашего Давида! Осанна в вышине небес!

11 П отому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма.

Войдя в Иерусалим, Иисус прошел в храм. Он осмотрел все, но было уже поздно, и Он вместе с двенадцатью отправился в Вифанию. Иисус проклинает бесплодный инжир (Мат. 21: 18-22)

12 А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів був.

На следующий день, когда они вышли из Вифании, Иисус почувствовал голод.

13 І , побачивши здалека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора бо на фіґи була.

Увидев вдали покрытый листьями инжир, Он подошел посмотреть, нет ли на нем плодов, но не нашел ничего, кроме листьев. Время же для сбора инжира еще не пришло.

14 І озвався Ісус і промовив до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки! А учні Його все те чули.

Тогда Иисус сказал дереву: – Пусть же никто никогда больше не ест твоих плодов! И ученики слышали Его слова. Изгнание торговцев из храма (Мат. 21: 12-16; Лк. 19: 45-47; Ин. 2: 13-16)

15 І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і поперевертав столи грошомінам та ослони продавцям голубів.

Когда они пришли в Иерусалим, Иисус вошел в храм и стал выгонять оттуда тех, кто там продавал и покупал. Он опрокинул столы менял и прилавки торговцев голубями

16 І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм.

и не позволял ничего проносить через дворы храма.

17 І Він їх навчав і казав їм: Хіба не написано: Дім Мій буде домом молитви в народів усіх, ви ж із нього зробили печеру розбійників!

– Разве не написано: «Дом Мой будет назван домом молитвы для всех народов»? – учил Он их. – А вы превратили его в разбойничье логово.

18 І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, увесь бо народ дивувався науці Його.

Услышав это, первосвященники и учители Закона стали искать способ, как им убить Иисуса. Они боялись Его, потому что весь народ изумлялся Его учению.

19 А як пізно ставало, вони поза місто виходили.

Когда наступил вечер, Иисус с учениками снова покинул город. Имейте веру (Мат. 21: 20-22; 6: 14)

20 А проходячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня.

На следующее утро, проходя мимо, они увидели, что инжир засох до корней.

21 І , згадавши Петро, говорить Йому: Учителю, глянь фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!

Петр вспомнил, что произошло накануне, и сказал: – Рабби! Смотри! Инжир, который Ты проклял, засох!

22 А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу!

Иисус ответил им: – Имейте веру в Бога!

23 П оправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!

Говорю вам истину: если кто-то скажет этой горе: «Поднимись и бросься в море!», и при этом не будет сомневаться в душе, а будет верить, что произойдет то, что он сказал, то так ему и будет.

24 Ч ерез це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам.

Поэтому говорю вам: о чем бы вы ни молились и чего бы ни просили, верьте, что вы уже получили это, – и будет вам.

25 І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші.

И когда вы молитесь, то прощайте всем, на кого вы обижены, чтобы и ваш Небесный Отец простил вам ваши проступки.

26 К оли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших.

А если вы не будете прощать, то и ваш Небесный Отец не простит вам ваших проступков. Священники спрашивают Иисуса о Его власти (Мат. 21: 23-27; Лк. 20: 1-8)

27 І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприходили первосвященики й книжники, і старшини до Нього,

Они снова пришли в Иерусалим, и, когда Иисус ходил в храме, к Нему подошли первосвященники, учители Закона и старейшины.

28 і сказали Йому: Якою Ти владою все оце чиниш? І хто Тобі владу цю дав, щоб Ти це робив?

– Чьей властью Ты это делаешь? – спросили они. – Кто дал Тебе власть делать это?

29 А Ісус відказав їм: Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу вам, якою Я владою це все чиню.

Иисус ответил: – Я задам вам вопрос. Ответьте Мне, и тогда Я вам скажу, чьей властью Я это делаю.

30 І ванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!

Иоанн получил право крестить с небес или от людей? Ответьте Мне!

31 В они ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

Они стали рассуждать между собой: – Если мы скажем, что с небес, то Он спросит: «Так почему же вы ему не поверили?».

32 А як скажемо: Від людей, то боялись народу, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк.

Сказать: «От людей» – нельзя. Потому что они боялись народа, ведь все считали, что Иоанн был настоящим пророком.

33 І сказали Ісусові в відповідь: Не знаємо... А Ісус їм відказує: То й Я не скажу вам, якою Я владою це все чиню.

И они ответили: – Мы не знаем. Иисус сказал: – Тогда и Я вам не скажу, чьей властью Я это делаю.