1 Я ка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!

– Как прекрасна ты, милая моя, как прекрасна! Глаза твои за вуалью, словно голуби. Твои волосы, как стадо черных коз, что сходит с горы Галаад.

2 Т вої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...

Зубы твои белы, как стадо выстриженных овец, выходящих из купальни. У каждого есть свой близнец, никто из них не одинок.

3 Т вої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!

Губы твои, словно алая лента, уста твои прекрасны. Щеки твои за вуалью – румяны, как половинки граната.

4 Т воя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!

Шея твоя, как башня Давида, изящно сложенная, украшенная тысячью щитов, все они – щиты воинов.

5 Д ва перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...

Груди твои, как два олененка, как двойня газели, пасущиеся среди лилий.

6 П оки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...

Пока не наступил день и не скрылись тени, я пойду на гору мирровую и на холм ладана.

7 У ся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!

Милая моя, ты вся прекрасна, в тебе нет изъяна!

8 З о мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.

Пойдем со мной с Ливана, невеста моя, со мной с Ливана. Спустись с вершины Аманы, с вершины Сенира и Хермона, уйди от логовищ львов от горных убежищ леопардов.

9 З абрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...

Ты похитила сердце мое, сестра моя, невеста моя; ты похитила сердце мое одним взглядом своих очей, одной лишь бусинкой своего ожерелья.

10 Я ке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...

Как отрадна любовь твоя, сестра моя, невеста моя! Насколько слаще вина любовь твоя, и аромат благовоний твоих лучше всех ароматов!

11 У ста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!

Из уст твоих сочится сотовый мед, невеста моя, мед и молоко под языком твоим. Благоухание одежды твоей, как аромат ливанского кедра.

12 З амкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...

Ты запертый сад, сестра моя, невеста моя, заключенный источник, запечатанный родник.

13 Л оно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,

Ты – сад с гранатовыми деревьями, с превосходными плодами, с кипером и нардом;

14 н ард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,

нардом и шафраном, с благовонным тростником и корицей, с разными благовонными деревьями, с миррой и алоэ, – всякими лучшими ароматами.

15 т и джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...

Ты садовый родник, источник свежей воды, текущей с Ливанских гор. Она:

16 П рокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...

– Пробудись, северный ветер, и приди, южный, подуй на сад мой и разнеси аромат его! Пусть возлюбленный мой придет в сад свой и вкусит плоды его превосходные.