1 – Как прекрасна ты, милая моя, как прекрасна! Глаза твои за вуалью, словно голуби. Твои волосы, как стадо черных коз, что сходит с горы Галаад.

Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!

2 З убы твои белы, как стадо выстриженных овец, выходящих из купальни. У каждого есть свой близнец, никто из них не одинок.

Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...

3 Г убы твои, словно алая лента, уста твои прекрасны. Щеки твои за вуалью – румяны, как половинки граната.

Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!

4 Ш ея твоя, как башня Давида, изящно сложенная, украшенная тысячью щитов, все они – щиты воинов.

Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!

5 Г руди твои, как два олененка, как двойня газели, пасущиеся среди лилий.

Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...

6 П ока не наступил день и не скрылись тени, я пойду на гору мирровую и на холм ладана.

Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...

7 М илая моя, ты вся прекрасна, в тебе нет изъяна!

Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!

8 П ойдем со мной с Ливана, невеста моя, со мной с Ливана. Спустись с вершины Аманы, с вершины Сенира и Хермона, уйди от логовищ львов от горных убежищ леопардов.

Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.

9 Т ы похитила сердце мое, сестра моя, невеста моя; ты похитила сердце мое одним взглядом своих очей, одной лишь бусинкой своего ожерелья.

Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...

10 К ак отрадна любовь твоя, сестра моя, невеста моя! Насколько слаще вина любовь твоя, и аромат благовоний твоих лучше всех ароматов!

Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...

11 И з уст твоих сочится сотовый мед, невеста моя, мед и молоко под языком твоим. Благоухание одежды твоей, как аромат ливанского кедра.

Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!

12 Т ы запертый сад, сестра моя, невеста моя, заключенный источник, запечатанный родник.

Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...

13 Т ы – сад с гранатовыми деревьями, с превосходными плодами, с кипером и нардом;

Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,

14 н ардом и шафраном, с благовонным тростником и корицей, с разными благовонными деревьями, с миррой и алоэ, – всякими лучшими ароматами.

нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,

15 Т ы садовый родник, источник свежей воды, текущей с Ливанских гор. Она:

ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...

16 – Пробудись, северный ветер, и приди, южный, подуй на сад мой и разнеси аромат его! Пусть возлюбленный мой придет в сад свой и вкусит плоды его превосходные.

Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...