1 Д авид пришел в город Нов к священнику Ахимелеху. Встретив его, Ахимелех заволновался и спросил: − Почему ты один? Почему с тобой никого нет?

(21-2) І прийшов Давид до Нова, до священика Ахімелеха. А Ахімелех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: Чому ти сам, і нікого немає з тобою?

2 Д авид ответил священнику Ахимелеху: − Царь поручил мне одно дело и сказал: «Никто не должен ничего знать о порученном тебе деле, для которого я тебя посылаю». А своим людям я велел встретить меня в условленном месте.

(21-3) І сказав Давид до священика Ахімелеха: Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тієї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі. А слуг я умовив на означене місце.

3 Ч то у тебя тут есть под рукой? Дай мне пять лепешек или что найдется у тебя.

(21-4) А тепер, що є в тебе під рукою? П'ять хлібів дай у мою руку, або що знайдеться.

4 Н о священник ответил Давиду: − У меня нет под рукой обычного хлеба; здесь есть священный хлеб, но я дам его только при условии, что твои люди воздерживались от женщин.

(21-5) А священик відповів Давидові та й сказав: Нема в мене звичайного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої слуги здержалися від жінки.

5 Д авид ответил: − Поистине, женщин при нас не было − как обычно, когда я отправляюсь с поручением. Вещи моих людей чисты, даже когда мы спешим по обычным поручениям. Насколько же чище они должны быть сегодня!

(21-6) І відповів Давид священикові, та й сказав йому: Так, бо жінок не було при нас як учора, так і позавчора, відколи я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посудині стане святим.

6 И священник дал ему священный хлеб, потому что там не было другого хлеба, кроме того, который в тот день был взят с места, где он лежал перед Господом и заменен свежим.

(21-7) І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покласти теплий хліб того дня, коли його забирають.

7 В тот день там был один из слуг Саула, который задержался перед Господом; это был эдомитянин Доэг, глава Сауловых пастухов.

(21-8) А там того дня знаходився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім'я йому Доеґ, ідумеянин, провідник пастухів, яких мав Саул.

8 Д авид спросил Ахимелеха: − Нет ли у тебя здесь копья или меча? Я не захватил ни своего меча, ни иного оружия, потому что дело царя было срочным.

(21-9) І сказав Давид до Ахімелеха: Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої зброї своєї, бо царська справа була нагла.

9 С вященник ответил: − Здесь есть меч филистимлянина Голиафа, которого ты убил в долине Эла. Меч за эфодом, завернутый в одежду. Если хочешь, возьми его. Кроме этого, здесь нет никакого другого меча. Давид сказал: − Нет ему равного, дай его мне. Давид у филистимлян в Гате

(21-10) А священик сказав: Є меч филистимлянина Ґоліята, що ти вбив його в долині Ела, ось він за ефодом, загорнений одежею. Якщо візьмеш його собі, візьми, бо тут нема іншого, окрім нього. І сказав Давид: Нема іншого такого, як він, дай його мені!

10 В тот день Давид убежал от Саула и пришел к Ахишу, царю Гата.

(21-11) І встав Давид, і втікав того дня перед Саулом, і прибув до Ахіша, царя ґатського.

11 Н о слуги Ахиша сказали ему: − Разве это не Давид, царь той страны? Разве это не тот, о ком они пели друг другу во время танцев: «Саул сразил тысячи, а Давид − десятки тысяч?»

(21-12) І сказали до нього Ахішеві раби: Чи ж не цей Давид цар Краю? Хіба ж не про нього співають у танцях, говорячи: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої.

12 Д авид обратил внимание на эти слова и очень испугался Ахиша, царя Гата.

(21-13) І заховав Давид ті слова в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського.

13 О н притворился перед ними сумасшедшим и, пока был у них, вел себя как безумный, царапал знаки на дверях и пускал слюни по бороде.

(21-14) І змінив він свій розум на їхніх очах, і шалів при них, і бив по дверях брами, і пускав слину свою на свою бороду.

14 А хиш сказал своим слугам: − Гляньте на этого человека! Он сумасшедший! Зачем вы привели его ко мне?

(21-15) І сказав Ахіш до своїх рабів: Ось бачите чоловіка, що сходить із розуму. Нащо привели його до мене?

15 Р азве у меня мало помешанных, что вы привели ко мне и этого, чтобы он безумствовал передо мной? Разве этот человек войдет в мой дом?

(21-16) Чи мені бракує безумних, що ви привели його, щоб сходив із розуму передо мною? Чи такий може входити до мого дому?