1 Г осподь сказал мне: – Даже если бы встали предо Мной Моисей и Самуил, Мое сердце не обратилось бы к этому народу. Гони его от Меня прочь, пусть уходит!

І промовив до мене Господь: Якщо став би Мойсей й Самуїл перед лицем Моїм, то душа Моя до народу цього не звернулася б! Віджени їх із-перед Мого лиця, і нехай повиходять!

2 А если станут спрашивать тебя эти люди: «Куда нам идти?» – скажи им: «Так говорит Господь: Обреченные на смерть – пусть умирают; обреченные на меч – пусть идут под меч; обреченные на голод – пусть голодают; обреченные на плен – пусть уходят в плен».

І буде, як скажуть до тебе вони: Куди підемо? то скажеш до них: Так говорить Господь: Хто на смерть ті на смерть, і хто на меча на меча, і хто на голод на голод, а хто до полону в полон...

3 – Я нашлю на них четыре вида казней, – возвещает Господь, – меч, чтобы убивать, псов, чтобы терзать, и птиц небесных со зверями земными, чтобы пожирать и губить.

І Я навіщу їх чотирьома способами, говорить Господь: мечем, щоб побити, і псами, щоб їх волочити, і птаством небесним, і земною звіриною, щоб жерли та нищили...

4 Я сделаю их ужасом для всех царств на земле из-за того, что натворил в Иерусалиме иудейский царь Манассия, сын Езекии.

І Я дам їх на пострах усім царствам землі за Манасію, Єзекіїного сина, царя Юдиного, за те, що зробив був він в Єрусалимі.

5 – Кто пожалеет тебя, Иерусалим? Кто оплачет тебя? Кто зайдет, чтобы узнать о твоих делах?

Бо хто змилується над тобою, о Єрусалиме? І хто співчуття тобі виявить? І хто зверне з путі, щоб тебе запитати про поводження?

6 Т ы отверг Меня, – возвещает Господь, – отступил назад. Свою руку на тебя подниму и погублю тебя: Я устал жалеть.

Ти покинув Мене, промовляє Господь, відступився назад, тому Я простягнув Свою руку на тебе, і знищив тебе, утомився Я жалувати!

7 Я провею их вилами у ворот городов страны; Я лишу их детей и погублю Мой народ, так как он не свернул с путей своих.

І віячкою їх розвіяв по брамах землі, позбавив дітей, і погубив Свій народ, бо вони не вернулись з доріг неправдивих своїх,

8 В дов у них станет больше, чем песка в море. В полдень Я наведу губителя на матерей их юношей; внезапно вселю в них страх и смятение.

у Мене більше було його вдів, як морського піску! А на матір юнацтва, спровадив опівдні грабіжника їм, нагло кинув на неї страхіття та жах,

9 И знеможет родившая семерых и испустит дух. Зайдет ее солнце во время дневное; она будет унижена и опозорена. А всех уцелевших предам мечу на глазах их врагов, – возвещает Господь. Жалоба Иеремии и ответ Господа

зомліла вона, що сімох породила, видихнула свою душу, зайшло сонце її, коли був іще день, засоромилася та збентежилась... А решту їх Я дам під меча перед їхніми ворогами, говорить Господь...

10 – Горе мне, мать моя, что ты родила меня, человека, что спорит и ссорится с целым светом. Я не давал денег в рост и в долг не брал, но всякий меня проклинает.

Горе мені, моя мати, що ти породила такого мене, чоловіка сварливого та чоловіка сутяжного для всієї землі! Нікому я не позичав, і ніхто мені не боргував, та всі проклинають мене...

11 С казал Господь: – Я непременно дам свободу тебе во благо, Я непременно заставлю врагов молить тебя во время беды и во время скорби.

Промовив Господь: Я справді підсилю на добре тебе, Я справді вчиню, що проситиме ворог тебе за час зла й за час утиску!

12 М ожет ли кто-нибудь сломать железо, железо с севера, или бронзу?

Чи можна зламати залізом залізо із півночі й мідь?

13 В аши богатства и сокровища Я отдам на разграбление, отдам бесплатно за все ваши грехи, совершенные по всей вашей стране.

Багатство твоє й твої скарби на здобич віддам, і не за ціну, але за гріхи твої всі, у всіх границях твоїх.

14 Я отдам вас в рабство вашим врагам в страну, что вам незнакома, так как вспыхнул огонь Моего гнева – он будет пылать против вас.

І вчиню, що ти будеш служити своїм ворогам у тім краї, якого не знаєш, бо огонь запалав в Моїм гніві, і над вами палатиме він!

15 – Господи, Ты все знаешь; вспомни меня, обрати на меня Свой взор! Отомсти за меня гонителям. Ты терпелив, не забирай меня; Ты знаешь, что ради Тебя я выношу насмешки.

Ти, Господи, знаєш усе, згадай же мене й заступися за мене, і помстися над тими, що гонять мене! На довгу Свою терпеливість до них мене не бери, знай, що сором носив я за Тебе!

16 Т вои слова были найдены, и я съел их; Твои слова стали моей радостью и весельем моему сердцу, ведь Твоим Именем я наречен, Господи, Бог Сил.

Як тільки слова Твої знаходилися, то я їх поїдав, і було слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого, бо кликалось Ймення Твоє надо мною, о Господи, Боже Саваоте!

17 Н е сидел я в кругу насмешников и не праздновал с ними; я сидел одиноко под гнетом Твоей руки, так как Ты наполнил меня гневом.

Не сидів я на зборі веселому та не радів, через руку Твою я самітний сидів, бо Ти гнівом наповнив мене.

18 П очему моя боль никак не уймется, почему моя рана тяжка и неисцелима? Неужели будешь Ты для меня ручьем ненадежным, источником пересохшим?

Чому біль мій став вічний, а рана моя невигойна, що не хоче загоїтись? Чи справді Ти станеш мені як обманний потік, що води його висихають?

19 Т ак говорит Господь: – Если покаешься, Я восставлю тебя, и сделаю тебя Своим слугой; если будешь говорить важное, а не пустословить, станешь Моими устами. Пусть они сами к тебе обращаются, а ты к ним не обращайся.

Тому Господь так відказав: Якщо ти навернешся, то тебе приверну, і перед лицем Моїм станеш, а як здобудеш дорогоцінне з нікчемного, будеш як уста Мої: до тебе самі вони звернуться, а не ти до них звернешся!

20 Я сделаю тебя для этого народа укрепленной стеной из бронзы; они будут с тобой воевать, но не одолеют, потому что Я с тобой, чтобы избавлять тебя и спасать, – возвещает Господь. –

І дам Я тебе для оцього народу за мура міцного із міді, і будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе: бо Я буду з тобою, щоб спасати тебе й щоб тебе рятувати, говорить Господь!

21 Я спасу тебя от рук нечестивых и выкуплю из рук безжалостных.

І врятую тебе з руки злих, і з рук насильників тих тебе визволю!