1 Е сли я говорю языками человеческими и ангельскими, но во мне нет любви, то я в таком случае не что иное, как звенящая медь, как бряцающие тарелки.

Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

2 Е сли у меня есть дар пророчества и я знаю все тайны, если мне даны все знания и у меня есть вера, способная передвигать горы, а нет любви, то я ничто.

І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!

3 Е сли я раздам все свое имущество и отдам мое тело на сожжение, но во мне нет любви, то ничто мне не поможет.

І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

4 Л юбовь терпелива, добра, она не завидует и не хвалится, она не гордится,

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

5 н е может быть грубой, она не ищет выгоды себе, она не вспыльчива и не помнит зла.

не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

6 Л юбовь не радуется неправде, но радуется истине.

не радіє з неправди, але тішиться правдою,

7 О на все покрывает, всему верит, всегда надеется, все переносит.

усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

8 Л юбовь не перестанет существовать никогда, хотя и пророчества прекратятся, и языки умолкнут, и дар знания прекратится.

Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

9 В едь наши знания неполны, и наши пророчества частичны,

Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;

10 и когда наступит совершенство, тогда все частичное исчезнет.

коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

11 К огда я был ребенком, я и говорил как ребенок, я и мыслил по-детски и рассуждал по-детски. Но когда я стал взрослым, то оставил все детское позади.

Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.

12 М ы сейчас видим неясно, как отражение в тусклом зеркале, тогда же увидим лицом к лицу. Сейчас я знаю лишь отчасти, тогда же буду знать так же совершенно, как меня знает Бог.

Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.

13 А сейчас существуют эти три: вера, надежда и любовь, но важнее из них – любовь.

А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!