1 О днажды в субботу, когда Иисус проходил через засеянные поля, Его ученики срывали колосья, растирали их руками и ели зерна.

І сталось, як Він переходив ланами, у суботу, Його учні зривали колосся та їли, розтерши руками.

2 Н о некоторые фарисеи спросили: – Почему вы делаете то, что не разрешается делать в субботу?

А деякі з фарисеїв сказали: Нащо робите те, чого не годиться робити в суботу?

3 И исус им ответил: – Не читали ли вы о том, что сделал Давид, когда он и его спутники проголодались?

І промовив Ісус їм у відповідь: Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголоднів, також ті, хто був із ним?

4 О н вошел в дом Божий, взял священный хлеб и ел, и своим спутникам дал, несмотря на то что его нельзя есть никому, кроме священников.

Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби показні, яких їсти не можна було, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?

5 И добавил: – Сын Человеческий – Господин над субботой! Иисус исцеляет в субботу человека с больной рукой (Мат. 12: 9-14; Мк. 3: 1-6)

І сказав Він до них: Син Людський Господь і суботі!

6 В другую субботу Иисус вошел в синагогу и учил. Там был человек с иссохшей правой рукой.

І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знаходився там чоловік, що правиця йому була всохла.

7 У чители Закона и фарисеи внимательно наблюдали за Ним, не будет ли Он исцелять в субботу, потому что искали повод обвинить Его.

А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоровить, щоб знайти проти Нього оскарження.

8 Н о Иисус знал, о чем они думали, и сказал человеку с иссохшей рукой: – Встань и выйди на середину. Тот встал и вышел вперед.

А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися, і стань посередині! Той підвівся і став.

9 Т огда Иисус сказал им: – Я спрашиваю вас: что позволительно делать в субботу, добро или зло? Спасать жизнь или губить?

Ісус же промовив до них: Запитаю Я вас: Що годиться в суботу робити добре, чи робити лихе, душу спасти, чи згубити?

10 О н обвел их взглядом и сказал человеку: – Протяни руку. Тот протянул, и его рука стала совершенно здоровой.

І, позирнувши на всіх них, сказав чоловікові: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала здорова!

11 А они пришли в ярость и стали обсуждать между собой, что бы им сделать с Иисусом. Иисус выбирает двенадцать учеников (Мат. 10: 2-4; Мк. 3: 13-19; Деян. 1: 13)

А вони переповнились лютістю, і один з одним змовлялись, що робити з Ісусом?...

12 П римерно в те же дни Иисус взошел на гору помолиться и провел всю ночь в молитве Богу.

І сталось, що часу того Він вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога.

13 К огда наступил день, Он позвал Своих учеников и выбрал из них двенадцать, которых и назвал Своими апостолами:

А коли настав день, покликав Він учнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав:

14 С имона (которого Он назвал Петром), брата Симона Андрея, Иакова, Иоанна, Филиппа, Варфоломея,

Симона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія,

15 М атфея, Фому, Иакова, сына Алфея, Симона, прозванного Зилотом,

Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, званого Зилотом,

16 И уду, сына Иакова, и Иуду Искариота, который стал предателем. Благословения и проклятия (Мат. 5: 3-12)

Юду Якового, й Юду Іскаріотського, що й зрадником став.

17 И исус спустился с ними вниз, на равнину. Там уже собралась большая толпа Его учеников и великое множество народа со всей Иудеи, Иерусалима и прибрежных областей Тира и Сидона.

Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також натовп густий Його учнів, і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму, і з приморського Тиру й Сидону,

18 О ни пришли послушать Иисуса и исцелиться от болезней. Те, кого мучили нечистые духи, тоже получали исцеление.

що посходилися, щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх, також ті, хто від духів нечистих страждав, і вони вздоровлялися.

19 В се в толпе старались прикоснуться к Иисусу, потому что из Него исходила сила, которая всех исцеляла.

Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх вздоровляла.

20 У стремив взгляд на учеников, Иисус начал говорить: – Блаженны вы, бедные, потому что вам принадлежит Божье Царство.

А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше.

21 Б лаженны вы, те, кто сейчас голоден, потому что вы насытитесь. Блаженны вы, те, кто сейчас плачет, потому что вы будете смеяться.

Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви.

22 Б лаженны вы, когда люди вас ненавидят, когда вас изгоняют и оскорбляют, когда бесчестят ваше имя из-за Сына Человеческого.

Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина.

23 Л икуйте в тот день и прыгайте от радости, потому что велика ваша награда на небесах! Ведь точно так же поступали с пророками отцы этих людей.

Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні.

24 Н о горе вам, богатые, потому что вы уже получили свое утешение.

Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте.

25 Г оре вам, те, кто сейчас сыт, потому что вы будете голодать. Горе вам, те, кто сейчас смеется, потому что вы будете рыдать и плакать.

Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати.

26 Г оре вам, когда все хвалят вас, ведь так же их предки хвалили лжепророков. Иисус учит любить врагов (Мат. 5: 39-42)

Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!

27 – Я же говорю вам, тем, кто слушает Меня: «Любите ваших врагов, делайте добро тем, кто ненавидит вас,

А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас.

28 б лагословляйте тех, кто проклинает вас, и молитесь о тех, кто оскорбляет вас.

Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.

29 Т ому, кто оскорбит тебя, ударив по щеке, подставь и другую, а тому, кто забирает у тебя верхнюю одежду, не мешай забрать и рубашку.

Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки.

30 К аждому, кто у тебя просит, дай; и если кто-то заберет твое, не требуй обратно.

І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай.

31 П оступайте с людьми так, как вы хотите, чтобы они поступали с вами.

І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.

32 Е сли вы любите тех, кто любит вас, в чем ваша заслуга? Ведь даже грешники любят тех, кто их любит.

А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.

33 Е сли вы делаете добро тем, кто делает добро вам, то в чем ваша заслуга? Ведь даже грешники делают то же.

І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.

34 Е сли вы даете в долг только тем, от кого надеетесь получить обратно, то в чем ваша заслуга? Ведь даже грешники дают в долг грешникам, ожидая получить назад столько же.

А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж.

35 Н о вы любите ваших врагов, делайте им добро и давайте в долг, не ожидая возврата. Тогда ваша награда будет велика, и вы будете сыновьями Всевышнего. Ведь Он Сам добр даже к неблагодарным и злым.

Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!

36 Б удьте милосердны, как милосерден ваш Отец». Иисус говорит об осуждении (Мат. 7: 1-5)

Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!

37 Н е судите, и сами не будете судимы. Не осуждайте, и вы не будете осуждены. Прощайте, и вы тоже будете прощены.

Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.

38 Д авайте, и вам тоже дадут. Полной мерой, утрясенной и пересыпающейся через край, вам отсыплют в вашу полу. Какой мерой вы мерите, такой отмерят и вам.

Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам.

39 И исус рассказал им такую притчу: – Может ли слепой вести слепого? Разве они не упадут оба в яму?

Розповів також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?

40 У ченик не выше своего учителя, но каждый, кто полностью выучится, достигнет уровня своего учителя.

Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його.

41 Ч то ты смотришь на соринку в глазу своего брата, когда в своем собственном не замечаешь бревна?

Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?

42 К ак ты можешь говорить своему брату: «Брат, дай я выну соринку из твоего глаза», когда ты не видишь бревна в своем собственном глазу? Лицемер, вынь сначала бревно из собственного глаза, а потом ты увидишь, как вынуть соринку из глаза своего брата. Притча Иисуса о хороших и плохих плодах (Мат. 7: 17-20)

Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого!

43 Х орошее дерево не приносит плохих плодов, и плохое дерево не приносит хороших,

Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.

44 т ак что каждое дерево узнают по его плодам. Ведь не собирают же с терновника инжир или с колючего кустарника виноград.

Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають бо фіґ із тернини, винограду ж на глоду не рвуть.

45 И з хранилища добра в своем сердце добрый человек выносит доброе, а злой человек выносит злое из своего хранилища зла. Ведь на языке у человека то, чем наполнено его сердце. Притча Иисуса о доме на песке и на камне (Мат. 7: 24-27)

Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!

46 Ч то вы зовете Меня: «Господь, Господь», а не делаете того, что Я говорю?

Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю?

47 Я скажу вам, с кем можно сравнить того, кто приходит ко Мне, слушает Мои слова и исполняет их.

Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх:

48 О н похож на строителя дома, который выкопал глубоко и заложил фундамент на камне. Когда случилось наводнение и на дом обрушилась река, она не пошатнула его, потому что он был крепко построен.

Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!

49 А того, кто слушает Мои слова и не исполняет их, можно сравнить с человеком, который построил дом на земле без фундамента. Как только река обрушилась на дом, он тут же рухнул, и падение его было великим.

А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І наперла на нього ріка, і зараз упав він, і велика була того дому руїна!