1 И так принимайте нас как служителей Христа, которым были вверены тайны Божьи.

Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць;

2 О т тех, кому оказано такое доверие, требуется верность.

а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним.

3 М еня очень мало заботит, как вы или кто-то другой будет обо мне судить. Я и сам не сужу себя.

А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе.

4 С овесть моя чиста, хотя не это оправдывает меня. Но мой судья – Господь.

Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь.

5 П оэтому ни о чем не судите заранее, но ждите возвращения Господа. Он все тайное сделает явным и обнажит скрытые намерения человеческих сердец, и тогда каждый получит от Него похвалу.

Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.

6 Я говорю это, братья, обо мне и об Аполлосе ради вашего блага, чтобы вы на нашем примере постигли, что означает изречение: «Ничего сверх того, что написано», и чтобы вы не хвастались кем-то одним, ставя его выше другого.

Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим.

7 К то же делает тебя лучше других? Что у тебя есть своего, чего бы ты не получил от Бога? Если ничего такого нет, то что же ты хвалишься подаренным?

Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?

8 У вас уже все есть! Вы уже богаты! Вы без нас стали править! О, как бы я хотел, чтобы вы действительно правили, и тогда мы могли бы править вместе с вами!

Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!

9 П отому что мне кажется, что Бог выставил нас, апостолов, как последних из людей, как осужденных на смертную казнь, на всеобщее обозрение. Мы стали зрелищем для мира, для ангелов и для людей.

Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям.

10 М ы стали «глупцами» ради Христа, вы же «мудрецы» в Христе! Мы «слабы», а вы – «сильны»! Вас прославляют, а нас бесчестят!

Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні!

11 М ы по-прежнему испытываем голод и жажду, отсутствие одежды и терпим побои, у нас нет жилья,

Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось,

12 м ы тяжело работаем своими руками. Когда нас проклинают, мы в ответ благословляем; нас преследуют, а мы терпим.

і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо;

13 О нас говорят самое плохое, а мы отвечаем добром. До сегодняшнего дня мы как отбросы общества, всеми презираемые.

як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки!

14 Я пишу это не для того, чтобы устыдить вас, нет, я хочу вас предупредить как моих любимых детей.

Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей.

15 Х отя у вас тысячи учителей в Христе, у вас, все же, не много отцов. Я же стал вашим отцом через Радостную Весть об Иисусе Христе.

Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...

16 П оэтому умоляю вас: следуйте моему примеру.

Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене!

17 Д ля этого я и посылаю к вам Тимофея, моего дорогого и верного сына в Господе. Он напомнит вам о моем образе жизни в Иисусе Христе, которому я учу везде, в каждой церкви.

Для цього послав я до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі, він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві.

18 Н екоторые из вас возгордились, полагая, что я не приду к вам.

Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас.

19 Н о я скоро приду к вам, если на то будет воля Господа, и тогда узнаю, чего стоят не слова этих гордецов, а их сила.

Та небавом прийду до вас, як захоче Господь, і пізнаю не слово згорділих, але силу.

20 П отому что Царство Божье проявляется не в слове, а в силе.

Бо Царство Боже не в слові, а в силі.

21 В ыбирайте сами: прийти мне с розгой или же с любовью и в духе кротости?

Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом лагідности?