1 И осии было восемь лет, когда он стал царем, и правил он в Иерусалиме тридцать один год. Его мать звали Иедида, она была дочерью Адаи, родом из Боцката.

Йосія був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік. А ім'я його матері Єдида, дочка Адаї з Боцкату.

2 И осия делал то, что было правильным в глазах Господа, и ходил всеми путями своего предка Давида, не уклоняясь ни вправо, ни влево.

І робив він угодне в Господніх очах, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч.

3 Н а восемнадцатом году правления царь Иосия послал писаря Шафана, сына Ацалии, внука Мешуллама, в дом Господа, сказав:

І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи:

4 – Ступай к первосвященнику Хелкии, пусть он пересчитает деньги, принесенные в дом Господа, которые служащие у ворот собрали у народа.

Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелічить те срібло, що знесене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі порога.

5 П усть их отдадут людям, которые были назначены наблюдать за работами при доме, а они пусть заплатят рабочим, которые ремонтируют дом Господа –

І нехай дадуть його на руку виконавцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушкодження храму,

6 п лотникам, строителям и каменщикам. Пусть они также покупают дерево и тесаный камень, чтобы восстанавливать дом.

теслярам, і будівничим, і мулярам, щоб купувати дерево та тесане каміння на направу храму.

7 О тчета за доверенные им деньги с них требовать не нужно, потому что они действуют честно. Книга Закона найдена в храме (2 Пар. 34: 14-28)

Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що дане на їхню руку, бо чесно вони роблять.

8 П ервосвященник Хелкия сказал писарю Шафану: – Я нашел в доме Господа книгу Закона. Он отдал ее Шафану, и тот ее прочитал.

І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: Я знайшов у Господньому домі Книгу Закону! І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її.

9 П осле этого писарь Шафан пришел к царю и доложил ему: – Твои слуги взяли деньги, какие нашлись в доме Господа, и передали их наблюдателям за работами и работникам.

І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: Раби твої висипали те срібло, що знайдене в домі, і дали його на руку виконавцям роботи, поставленим у Господньому домі.

10 З атем писарь Шафан сказал царю: – Священник Хелкия дал мне одну книгу. И Шафан стал читать из нее перед царем.

І доніс писар Шафан цареві, говорячи: Священик Хілкійя дав мені книгу. І Шафан перечитав її перед царем.

11 У слышав слова из книги Закона, царь разорвал на себе одежду.

І сталося, як цар почув слова Книги Закону, то роздер свої шати...

12 О н повелел священнику Хелкии, Ахикаму, сыну Шафана, Ахбору, сыну Михея, писарю Шафану и царскому слуге Асаи:

І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому слузі, говорячи:

13 – Идите, вопросите за меня, за народ и за всю Иудею о том, что написано в найденной книге. Велик Господень гнев, который обрушился на нас из-за того, что наши отцы не слушали слов этой книги, они не поступали так, как она предписывает нам.

Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї знайденої книги. Великий бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас.

14 И священник Хелкия, Ахикам, Ахбор, Шафан и Асая пошли к пророчице Олдане, жене Шаллума, сына Тиквы, внука Хархаса, хранителя одежд. Она жила в Иерусалиме, во Втором округе.

І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сторожа шат, вона сиділа в Єрусалимі, на Новому Місті, і говорили до неї.

15 О на сказала им: – Так говорит Господь, Бог Израиля: «Скажите человеку, который послал вас ко Мне:

А вона сказала до них: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене:

16 “ Так говорит Господь: Я наведу на это место и его обитателей беду, как написано в книге, которую читал царь Иудеи.

Так говорить Господь: Ось Я наведу лихо на оце місце та на мешканців його, усі слова тієї книги, що читав Юдин цар,

17 И з-за того, что они оставили Меня, возжигали благовония другим богам и вызывали Мой гнев идолами, которые сделали их руки, Мой гнев на это место вспыхнет и не угаснет”.

за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гнівити Мене всім ділом своїх рук. І розпалився Мій гнів на це місце, і він не погасне!

18 С кажите царю Иудеи, который послал вас вопросить Господа: “Так говорит Господь, Бог Израиля, о словах, которые ты слышал:

А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, ті слова, які ти чув:

19 Т ак как твое сердце смягчилось и ты смирил себя перед Господом, услышав, как Я сказал против этого места и его обитателей, что им суждены опустошение и проклятие, и так как ты разорвал свои одежды и плакал предо Мной, то и Я услышал тебя, – возвещает Господь.

За те, що зм'якло твоє серце, і ти впокорився перед Господнім лицем, коли почув, що Я говорив про це місце та про мешканців його, що вони стануть спустошенням та прокляттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, говорить Господь.

20 П оэтому Я возьму тебя к твоим отцам, и тебя похоронят в мире. Твои глаза не увидят всей той беды, которую Я наведу на это место”». И они передали ее ответ царю.

Тому то Я прилучу тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилучений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наводжу на оце місце. І вони принесли цю вістку цареві.