1 Ж ивущий обособленно потакает себе во всем, а на всякое здравое слово бранится.

Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.

2 Н ет глупцу радости в понимании – рад он лишь высказать свое мнение.

Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.

3 В след за нечестием идет презрение, а со срамом приходит бесславие.

З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням сором.

4 С лова человеческих уст – глубокие воды; источник мудрости – текущий поток.

Слова уст людини глибока вода, джерело премудрости бризкотливий потік.

5 Н ехорошо быть пристрастным к злодею и лишать правосудия невиновного.

Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.

6 Я зык глупца ведет его к ссоре, его уста навлекают побои.

Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки.

7 У ста глупца – его гибель, его язык – для него же западня.

Язик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його.

8 С лова сплетен – как лакомые куски, что проходят вовнутрь чрева.

Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.

9 Л енивый в своей работе – брат разрушителя.

Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику.

10 И мя Господне – крепкая башня; убежит в нее праведник – и будет спасен.

Господнє Ім'я сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.

11 С остояние богатого – укрепленный город; высокой стеной представляется им оно.

Маєток багатому місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.

12 П еред падением человеческое сердце заносится, а смирение предшествует славе.

Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.

13 О твечать, не выслушав, это глупость и стыд.

Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!

14 Д ух человека подкрепляет его в болезни, но если дух сокрушен – кто в силах снести его?

Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?

15 Р азум рассудительного приобретает знание, и уши мудрых ищут его.

Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.

16 П одарок открывает человеку путь и приводит его к вельможам.

Дарунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей.

17 К то первым изложит дело, тот выглядит правым, пока другой не придет и его не расспросит.

Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його.

18 Ж ребий решает споры, и разнимает сильных соперников.

Жереб перериває сварки, та відділює сильних один від одного.

19 О биженный брат неприступнее крепости; ссоры разделяют подобно засовам ворот.

Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, немов засуви замку.

20 П лодами уст человек может наполнять свой желудок; он насыщается жатвой своего языка.

Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх.

21 У языка – сила жизни и смерти, те, кто любит его, будут есть его плод.

Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.

22 Н ашедший жену нашел благо и приобрел от Господа расположение.

Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа.

23 Б едняк о милости молит, а богач отвечает грубо.

Убогий говорить благально, багатий же відповідає зухвало.

24 Ч еловек с друзьями может разрушиться, но истинный друг ближе иного брата.

Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив'язаний.