1 П оэтому давайте перейдем от основ учения о Христе к тому, что предназначено для зрелых. Мы не станем опять обосновывать необходимость покаяться в делах, которые ведут к смерти, необходимость верить в Бога,

Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,

2 у чение о крещениях, о возложении рук, о воскресении мертвых и вечном суде.

науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.

3 И мы сделаем это, если Бог позволит.

Зробимо й це, коли Бог дозволить.

4 П отому что тех, кто уже был один раз просвещен, кто лично познал вкус небесного дара и стал сопричастен Святому Духу,

Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,

5 к то также лично познал вкус доброго Божьего слова и действие силы будущего века,

і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,

6 и после этого отпал от веры, – невозможно опять обновлять покаянием, потому что они сами заново распинают Сына Божьего, предавая Его публичному позору.

та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.

7 З емля, которая пьет часто выпадающий на нее дождь и приносит урожай тому, кто ее обрабатывает, благословенна Богом.

Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.

8 А та, на которой растут лишь сорняки и колючки, ни на что не годна. Ей грозит проклятие, и концом ее будет сожжение.

Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.

9 Н о, любимые, хоть мы и говорим так, мы уверены, что вы находитесь в лучшем состоянии и держитесь спасения.

Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

10 Б ог не может быть несправедлив. Он не забудет ни ваших трудов, ни вашей любви к Нему, которую вы проявили и продолжаете проявлять, служа святым.

Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите.

11 О днако мы хотим, чтобы каждый из вас проявлял такую же прилежность до конца, ради исполнения вашей надежды.

Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

12 М ы хотим, чтобы вы не ленились, а подражали тем, кто своей верой и терпением наследует обещанное. Верность Бога Своим обещаниям

щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.

13 К огда Бог давал обещание Аврааму, Он клялся Самим Собой, так как нет никого большего, кем Он мог бы клясться.

Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,

14 О н сказал: «Я непременно благословлю тебя и сделаю твое потомство многочисленным».

говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!

15 И таким образом Авраам, терпеливо ожидая, получил обещанное.

І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.

16 Л юди клянутся чем-то большим, чем они сами; клятва подтверждает сказанное и кладет конец всякому спору.

Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.

17 Т ак и Бог, когда хотел ясно показать наследникам Своего обещания, что намерения Его неизменны, то подтвердил их клятвой.

Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

18 И в этих двух неизменных вещах – в обещании и в клятве, которые у Бога не могут быть ложными, – мы, нашедшие у Него убежище и ухватившиеся за предстоящую нам надежду, получаем сильное ободрение.

щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

19 Э та надежда – крепкий и надежный якорь для нашей души. Она позволяет нам войти во внутреннюю часть святилища, за разделяющую его завесу,

що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,

20 т уда, куда вошел наш предшественник Иисус, став навеки Первосвященником, по чину Мелхиседека.

куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.