1 Б ратья, вы знаете, что наш приход к вам был не напрасным.

Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був.

2 Н ам, как вы знаете, пришлось пережить много страданий и унижений в Филиппах, но с помощью нашего Бога мы смело возвещали вам Его Радостную Весть, невзирая на сильное сопротивление.

Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою.

3 В нашем призыве нет никакой лжи и никаких нечистых побуждений, и мы не пытаемся вас обмануть.

Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства,

4 Н аоборот, мы говорим как люди, которых Бог испытал и которым доверил возвещать Радостную Весть. Мы стремимся угодить не людям, а Богу, испытывающему наши сердца.

але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.

5 В ы знаете, что мы никогда не льстили и не притворялись из корыстных побуждений, Бог этому свидетель.

Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!

6 М ы не искали славы от людей, ни от вас, ни от кого-либо другого.

Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

7 Б удучи апостолами Христа, мы, может быть, и имеем право претендовать на вашу помощь, но мы вас не обременяли, а наоборот, были нежны с вами, подобно тому, как кормящая мать заботится о своих младенцах.

Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.

8 М ы полюбили вас так сильно, что готовы были поделиться с вами не только Радостной Вестью Божьей, но и самой нашей жизнью – так стали вы нам дороги.

Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.

9 В ы помните, братья, когда мы возвещали среди вас Радостную Весть, как мы трудились до изнурения день и ночь, чтобы никого из вас не обременять.

Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.

10 В ы и Бог – свидетели тому, что мы, находясь среди вас, верующих, во всем поступали свято, справедливо и безукоризненно.

Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!

11 В ы знаете, что мы обращались с каждым из вас так, как отец обращается со своими детьми:

Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,

12 о бодряли вас, уговаривали и умоляли вас жить достойной жизнью перед Богом, призывающим вас в Свое Царство и в Свою славу. Пример твердости веры при гонениях

просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.

13 М ы всегда благодарим Бога и за то, что, когда вы приняли слово Божье, услышанное от нас, вы приняли его не как человеческую выдумку, а таким, каково оно и есть, – как слово Божье, мощно действующее в вас, верящих.

Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

14 В ы, братья, последовали примеру церквей Божьих в Иудее, живущих в Иисусе Христе. Вы испытали от жителей вашей страны те же гонения, что и эти церкви от иудеев,

Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,

15 к оторые убили и Господа Иисуса, и пророков, а нас выгнали. Они не угождают Богу и становятся враждебны всем прочим людям,

що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям.

16 м ешая нам говорить язычникам, чтобы те могли быть спасены. Тем самым они лишь дополняют меру своих грехов, но гнев Бога, наконец, настиг их. Желание Павла вновь посетить церковь

Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

17 Б ратья, мы были разлучены с вами на некоторое время, разлучены телом, но не душой и предпринимали все возможное, чтобы вас увидеть.

А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице.

18 М ы очень хотели прийти к вам, и я, Павел, не раз собирался сделать это, но сатана препятствовал нам.

Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам.

19 В едь кто, как не вы, наша надежда, наша радость, наш венец хвалы перед Господом нашим Иисусом когда Он вернется?!

Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?

20 П отому что вы – слава наша и радость!

Бо ви наша слава та радість!