1 F or yourselves have known, brethren, our entrance in unto you, that it did not become vain,

Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був.

2 b ut having both suffered before, and having been injuriously treated (as ye have known) in Philippi, we were bold in our God to speak unto you the good news of God in much conflict,

Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою.

3 f or our exhortation not out of deceit, nor out of uncleanness, nor in guile,

Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства,

4 b ut as we have been approved by God to be entrusted with the good news, so we speak, not as pleasing men, but God, who is proving our hearts,

але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.

5 f or at no time did we come with speech of flattery, (as ye have known,) nor in a pretext for covetousness, (God witness!)

Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!

6 n or seeking of men glory, neither from you nor from others, being able to be burdensome, as Christ's apostles.

Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

7 B ut we became gentle in your midst, as a nurse may cherish her own children,

Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.

8 s o being desirous of you, we are well-pleased to impart to you not only the good news of God, but also our own souls, because beloved ye have become to us,

Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.

9 f or ye remember, brethren, our labour and travail, for, night and day working not to be a burden upon any of you, we did preach to you the good news of God;

Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.

10 y e witnesses -- God also -- how kindly and righteously, and blamelessly to you who believe we became,

Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!

11 e ven as ye have known, how each one of you, as a father his own children, we are exhorting you, and comforting, and testifying,

Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,

12 f or your walking worthily of God, who is calling you to His own reign and glory.

просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.

13 B ecause of this also, we -- we do give thanks to God continually, that, having received the word of hearing from us of God, ye accepted, not the word of man, but as it is truly, the word of God, who also doth work in you who believe;

Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

14 f or ye became imitators, brethren, of the assemblies of God that are in Judea in Christ Jesus, because such things ye suffered, even ye, from your own countrymen, as also they from the Jews,

Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,

15 w ho did both put to death the Lord Jesus and their own prophets, and did persecute us, and God they are not pleasing, and to all men contrary,

що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям.

16 f orbidding us to speak to the nations that they might be saved, to fill up their sins always, but the anger did come upon them -- to the end!

Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

17 A nd we, brethren, having been taken from you for the space of an hour -- in presence, not in heart -- did hasten the more abundantly to see your face in much desire,

А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице.

18 w herefore we wished to come unto you, (I indeed Paul,) both once and again, and the Adversary did hinder us;

Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам.

19 f or what our hope, or joy, or crown of rejoicing? are not even ye before our Lord Jesus Christ in his presence?

Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?

20 f or ye are our glory and joy.

Бо ви наша слава та радість!