1 A nd they came to the other side of the sea, to the region of the Gadarenes,

І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.

2 a nd he having come forth out of the boat, immediately there met him out of the tombs a man with an unclean spirit,

І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.

3 w ho had his dwelling in the tombs, and not even with chains was any one able to bind him,

Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,

4 b ecause that he many times with fetters and chains had been bound, and pulled in pieces by him had been the chains, and the fetters broken in pieces, and none was able to tame him,

бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.

5 a nd always, night and day, in the mountains, and in the tombs he was, crying and cutting himself with stones.

І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...

6 A nd, having seen Jesus from afar, he ran and bowed before him,

А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,

7 a nd having called with a loud voice, he said, `What -- to me and to thee, Jesus, Son of God the Most High? I adjure thee by God, mayest thou not afflict me!'

і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!

8 ( for he said to him, `Come forth, spirit unclean, out of the man,')

Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!

9 a nd he was questioning him, `What thy name?' and he answered, saying, `Legion my name, because we are many;'

І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.

10 a nd he was calling on him much, that he may not send them out of the region.

І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

11 A nd there was there, near the mountains, a great herd of swine feeding,

Пасся ж там на горі гурт великий свиней.

12 a nd all the demons did call upon him, saying, `Send us to the swine, that into them we may enter;'

І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.

13 a nd immediately Jesus gave them leave, and having come forth, the unclean spirits did enter into the swine, and the herd did rush down the steep place to the sea -- and they were about two thousand -- and they were choked in the sea.

І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...

14 A nd those feeding the swine did flee, and told in the city, and in the fields, and they came forth to see what it is that hath been done;

А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.

15 a nd they come unto Jesus, and see the demoniac, sitting, and clothed, and right-minded -- him having had the legion -- and they were afraid;

І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...

16 a nd those having seen, declared to them how it had come to pass to the demoniac, and about the swine;

Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.

17 a nd they began to call upon him to go away from their borders.

І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.

18 A nd he having gone into the boat, the demoniac was calling on him that he may be with him,

А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.

19 a nd Jesus did not suffer him, but saith to him, `Go away to thy house, unto thine own, and tell them how great things the Lord did to thee, and dealt kindly with thee;

Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!

20 a nd he went away, and began to proclaim in the Decapolis how great things Jesus did to him, and all were wondering.

І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

21 A nd Jesus having passed over in the boat again to the other side, there was gathered a great multitude to him, and he was near the sea,

І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

22 a nd lo, there doth come one of the chiefs of the synagogue, by name Jairus, and having seen him, he doth fall at his feet,

І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

23 a nd he was calling upon him much, saying -- `My little daughter is at the last extremity -- that having come, thou mayest lay on her hands, so that she may be saved, and she shall live;'

і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

24 a nd he went away with him. And there was following him a great multitude, and they were thronging him,

І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

25 a nd a certain woman, having an issue of blood twelve years,

А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

26 a nd many things having suffered under many physicians, and having spent all that she had, and having profited nothing, but rather having come to the worse,

що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

27 h aving heard about Jesus, having come in the multitude behind, she touched his garment,

як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

28 f or she said -- `If even his garments I may touch, I shall be saved;'

Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

29 a nd immediately was the fountain of her blood dried up, and she knew in the body that she hath been healed of the plague.

І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

30 A nd immediately Jesus having known in himself that out of him power had gone forth, having turned about in the multitude, said, `Who did touch my garments?'

І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

31 a nd his disciples said to him, `Thou seest the multitude thronging thee, and thou sayest, `Who did touch me!'

І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

32 A nd he was looking round to see her who did this,

А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

33 a nd the woman, having been afraid, and trembling, knowing what was done on her, came, and fell down before him, and told him all the truth,

І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

34 a nd he said to her, `Daughter, thy faith hath saved thee; go away in peace, and be whole from thy plague.'

А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

35 A s he is yet speaking, there come from the chief of the synagogue's, saying -- `Thy daughter did die, why still dost thou harass the Teacher?'

Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

36 A nd Jesus immediately, having heard the word that is spoken, saith to the chief of the synagogue, `Be not afraid, only believe.'

А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!

37 A nd he did not suffer any one to follow with him, except Peter, and James, and John the brother of James;

І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

38 a nd he cometh to the house of the chief of the synagogue, and seeth a tumult, much weeping and wailing;

І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

39 a nd having gone in he saith to them, `Why do ye make a tumult, and weep? the child did not die, but doth sleep;

А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!

40 a nd they were laughing at him. And he, having put all forth, doth take the father of the child, and the mother, and those with him, and goeth in where the child is lying,

І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

41 a nd, having taken the hand of the child, he saith to her, `Talitha cumi;' which is, being interpreted, `Damsel (I say to thee), arise.'

І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!

42 A nd immediately the damsel arose, and was walking, for she was twelve years; and they were amazed with a great amazement,

І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...

43 a nd he charged them much, that no one may know this thing, and he said that there be given to her to eat.

А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.