1 A n Instruction of Asaph. Give ear, O my people, to my law, Incline your ear to sayings of my mouth.

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

2 I open with a simile my mouth, I bring forth hidden things of old,

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

3 T hat we have heard and do know, And our fathers have recounted to us.

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

4 W e do not hide from their sons, To a later generation recounting praises of Jehovah, And His strength, and His wonders that He hath done.

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

5 A nd He raiseth up a testimony in Jacob, And a law hath placed in Israel, That He commanded our fathers, To make them known to their sons.

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

6 S o that a later generation doth know, Sons who are born, do rise and recount to their sons,

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

7 A nd place in God their confidence, And forget not the doings of God, But keep His commands.

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

8 A nd they are not like their fathers, A generation apostate and rebellious, A generation! it hath not prepared its heart, Nor stedfast with God its spirit.

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

9 S ons of Ephraim -- armed bearers of bow, Have turned in a day of conflict.

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

10 T hey have not kept the covenant of God, And in His law they have refused to walk,

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

11 A nd they forget His doings, And His wonders that He shewed them.

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

12 B efore their fathers He hath done wonders, In the land of Egypt -- the field of Zoan.

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

13 H e cleft a sea, and causeth them to pass over, Yea, He causeth waters to stand as a heap.

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

14 A nd leadeth them with a cloud by day, And all the night with a light of fire.

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

15 H e cleaveth rocks in a wilderness, And giveth drink -- as the great deep.

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

16 A nd bringeth out streams from a rock, And causeth waters to come down as rivers.

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

17 A nd they add still to sin against Him, To provoke the Most High in the dry place.

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

18 A nd they try God in their heart, To ask food for their lust.

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

19 A nd they speak against God -- they said: `Is God able to array a table in a wilderness?'

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

20 L o, He hath smitten a rock, And waters flow, yea, streams overflow. `Also -- bread He able to give? Doth He prepare flesh for His people?'

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

21 T herefore hath Jehovah heard, And He sheweth Himself wroth, And fire hath been kindled against Jacob, And anger also hath gone up against Israel,

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

22 F or they have not believed in God, Nor have they trusted in His salvation.

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

23 A nd He commandeth clouds from above, Yea, doors of the heavens He hath opened.

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

24 A nd He raineth on them manna to eat, Yea, corn of heaven He hath given to them.

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

25 F ood of the mighty hath each eaten, Venison He sent to them to satiety.

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

26 H e causeth an east wind to journey in the heavens, And leadeth by His strength a south wind,

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

27 A nd He raineth on them flesh as dust, And as sand of the seas -- winged fowl,

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

28 A nd causeth to fall in the midst of His camp, Round about His tabernacles.

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

29 A nd they eat, and are greatly satisfied, And their desire He bringeth to them.

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

30 T hey have not been estranged from their desire, Yet their food in their mouth,

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

31 A nd the anger of God hath gone up against them, And He slayeth among their fat ones, And youths of Israel He caused to bend.

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

32 W ith all this they have sinned again, And have not believed in His wonders.

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

33 A nd He consumeth in vanity their days, And their years in trouble.

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

34 I f He slew them, then they sought Him, And turned back, and sought God earnestly,

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

35 A nd they remember that God their rock, And God Most High their redeemer.

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

36 A nd -- they deceive Him with their mouth, And with their tongue do lie to Him,

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

37 A nd their heart hath not been right with Him, And they have not been stedfast in His covenant.

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

38 A nd He -- the Merciful One, Pardoneth iniquity, and destroyeth not, And hath often turned back His anger, And waketh not up all His fury.

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

39 A nd He remembereth that they flesh, A wind going on -- and it returneth not.

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

40 H ow often do they provoke Him in the wilderness, Grieve Him in the desolate place?

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

41 Y ea, they turn back, and try God, And the Holy One of Israel have limited.

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

42 T hey have not remembered His hand The day He ransomed them from the adversary.

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

43 W hen He set His signs in Egypt, And His wonders in the field of Zoan,

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

44 A nd He turneth to blood their streams, And their floods they drink not.

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

45 H e sendeth among them the beetle, and it consumeth them, And the frog, and it destroyeth them,

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

46 A nd giveth to the caterpillar their increase, And their labour to the locust.

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

47 H e destroyeth with hail their vine, And their sycamores with frost,

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

48 A nd delivereth up to the hail their beasts, And their cattle to the burning flames.

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

49 H e sendeth on them the fury of His anger, Wrath, and indignation, and distress -- A discharge of evil messengers.

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

50 H e pondereth a path for His anger, He kept not back their soul from death, Yea, their life to the pestilence He delivered up.

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

51 A nd He smiteth every first-born in Egypt, The first-fruit of the strong in tents of Ham.

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

52 A nd causeth His people to journey as a flock, And guideth them as a drove in a wilderness,

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

53 A nd He leadeth them confidently, And they have not been afraid, And their enemies hath the sea covered.

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

54 A nd He bringeth them in unto the border of His sanctuary, This mountain His right hand had got,

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

55 A nd casteth out nations from before them, And causeth them to fall in the line of inheritance, And causeth the tribes of Israel to dwell in their tents,

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

56 A nd they tempt and provoke God Most High, And His testimonies have not kept.

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

57 A nd they turn back, And deal treacherously like their fathers, They have been turned like a deceitful bow,

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

58 A nd make Him angry with their high places, And with their graven images make Him zealous,

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

59 G od hath heard, and sheweth Himself wroth. And kicketh exceedingly against Israel.

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

60 A nd He leaveth the tabernacle of Shiloh, The tent He had placed among men,

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

61 A nd He giveth His strength to captivity, And His beauty into the hand of an adversary,

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

62 A nd delivereth up to the sword His people, And with His inheritance shewed Himself angry.

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

63 H is young men hath fire consumed, And His virgins have not been praised.

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

64 H is priests by the sword have fallen, And their widows weep not.

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

65 A nd the Lord waketh as a sleeper, As a mighty one crying aloud from wine.

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

66 A nd He smiteth His adversaries backward, A reproach age-during He hath put on them,

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

67 A nd He kicketh against the tent of Joseph, And on the tribe of Ephraim hath not fixed.

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

68 A nd He chooseth the tribe of Judah, With mount Zion that He loved,

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

69 A nd buildeth His sanctuary as a high place, Like the earth, He founded it to the age.

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

70 A nd He fixeth on David His servant, And taketh him from the folds of a flock,

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

71 F rom behind suckling ones He hath brought him in, To rule over Jacob His people, And over Israel His inheritance.

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

72 A nd he ruleth them according to the integrity of his heart, And by the skilfulness of his hands leadeth them!

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!