1 A nd he went forth thence, and came to his own country, and his disciples do follow him,

І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.

2 a nd sabbath having come, he began in the synagogue to teach, and many hearing were astonished, saying, `Whence hath this one these things? and what the wisdom that was given to him, that also such mighty works through his hands are done?

Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

3 I s not this the carpenter, the son of Mary, and brother of James, and Joses, and Judas, and Simon? and are not his sisters here with us?' -- and they were being stumbled at him.

Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним...

4 A nd Jesus said to them -- `A prophet is not without honor, except in his own country, and among his kindred, and in his own house;'

А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.

5 a nd he was not able there any mighty work to do, except on a few infirm people having put hands he did heal;

І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.

6 a nd he wondered because of their unbelief. And he was going round the villages, in a circle, teaching,

І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.

7 a nd he doth call near the twelve, and he began to send them forth two by two, and he was giving them power over the unclean spirits,

І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.

8 a nd he commanded them that they may take nothing for the way, except a staff only -- no scrip, no bread, no brass in the girdle,

І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,

9 b ut having been shod with sandals, and ye may not put on two coats.

а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.

10 A nd he said to them, `Whenever ye may enter into a house, there remain till ye may depart thence,

І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.

11 a nd as many as may not receive you, nor hear you, going out thence, shake off the dust that is under your feet for a testimony to them; verily I say to you, It shall be more tolerable for Sodom or Gomorrah in a day of judgment than for that city.'

А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

12 A nd having gone forth they were preaching that might reform,

І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.

13 a nd many demons they were casting out, and they were anointing with oil many infirm, and they were healing.

І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

14 A nd the king Herod heard, (for his name became public,) and he said -- `John the Baptist out of the dead was raised, and because of this the mighty powers are working in him.'

І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.

15 O thers said -- `It is Elijah,' and others said -- `It is a prophet, or as one of the prophets.'

Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

16 A nd Herod having heard, said -- `He whom I did behead -- John -- this is he; he was raised out of the dead.'

А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!

17 F or Herod himself, having sent forth, did lay hold on John, and bound him in the prison, because of Herodias the wife of Philip his brother, because he married her,

Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.

18 f or John said to Herod -- `It is not lawful to thee to have the wife of thy brother;'

Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!

19 a nd Herodias was having a quarrel with him, and was willing to kill him, and was not able,

А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

20 f or Herod was fearing John, knowing him a man righteous and holy, and was keeping watch over him, and having heard him, was doing many things, and hearing him gladly.

Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.

21 A nd a seasonable day having come, when Herod on his birthday was making a supper to his great men, and to the chiefs of thousands, and to the first men of Galilee,

Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,

22 a nd the daughter of that Herodias having come in, and having danced, and having pleased Herod and those reclining (at meat) with him, the king said to the damsel, `Ask of me whatever thou wilt, and I will give to thee,'

і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!

23 a nd he sware to her -- `Whatever thou mayest ask me, I will give to thee -- unto the half of my kingdom.'

І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!

24 A nd she, having gone forth, said to her mother, `What shall I ask for myself?' and she said, `The head of John the Baptist;'

Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...

25 a nd having come in immediately with haste unto the king, she asked, saying, `I will that thou mayest give me presently, upon a plate, the head of John the Baptist.'

І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!

26 A nd the king -- made very sorrowful -- because of the oaths and of those reclining (at meat) with him, would not put her away,

І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.

27 a nd immediately the king having sent a guardsman, did command his head to be brought,

І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.

28 a nd he having gone, beheaded him in the prison, and brought his head upon a plate, and did give it to the damsel, and the damsel did give it to her mother;

І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...

29 a nd having heard, his disciples came and took up his corpse, and laid it in the tomb.

А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.

30 A nd the apostles are gathered together unto Jesus, and they told him all, and how many things they did, and how many things they taught,

І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.

31 a nd he said to them, `Come ye yourselves apart to a desert place, and rest a little,' for those coming and those going were many, and not even to eat had they opportunity,

І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

32 a nd they went away to a desert place, in the boat, by themselves.

І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.

33 A nd the multitudes saw them going away, and many recognised him, and by land from all the cities they ran thither, and went before them, and came together to him,

І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.

34 a nd having come forth, Jesus saw a great multitude, and was moved with compassion on them, that they were as sheep not having a shepherd, and he began to teach many things.

І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.

35 A nd now the hour being advanced, his disciples having come near to him, say, -- `The place is desolate, and the hour is now advanced,

І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.

36 l et them away, that, having gone away to the surrounding fields and villages, they may buy to themselves loaves, for what they may eat they have not.'

Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.

37 A nd he answering said to them, `Give ye them to eat,' and they say to him, `Having gone away, may we buy two hundred denaries' worth of loaves, and give to them to eat?'

А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?

38 A nd he saith to them, `How many loaves have ye? go and see;' and having known, they say, `Five, and two fishes.'

А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.

39 A nd he commanded them to make all recline in companies upon the green grass,

І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.

40 a nd they sat down in squares, by hundreds, and by fifties.

І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.

41 A nd having taken the five loaves and the two fishes, having looked up to the heaven, he blessed, and brake the loaves, and was giving to his disciples, that they may set before them, and the two fishes divided he to all,

І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

42 a nd they did all eat, and were filled,

І всі їли й наїлися!

43 a nd they took up of broken pieces twelve hand-baskets full, and of the fishes,

А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

44 a nd those eating of the loaves were about five thousand men.

А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

45 A nd immediately he constrained his disciples to go into the boat, and to go before to the other side, unto Bethsaida, till he may let the multitude away,

І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.

46 a nd having taken leave of them, he went away to the mountain to pray.

І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.

47 A nd evening having come, the boat was in the midst of the sea, and he alone upon the land;

А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.

48 a nd he saw them harassed in the rowing, for the wind was against them, and about the fourth watch of the night he doth come to them walking on the sea, and wished to pass by them.

Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.

49 A nd they having seen him walking on the sea, thought to be an apparition, and cried out,

А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,

50 f or they all saw him, and were troubled, and immediately he spake with them, and saith to them, `Take courage, I am, be not afraid.'

бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!

51 A nd he went up unto them to the boat, and the wind lulled, and greatly out of measure were they amazed in themselves, and were wondering,

І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,

52 f or they understood not concerning the loaves, for their heart hath been hard.

бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.

53 A nd having passed over, they came upon the land of Gennesaret, and drew to the shore,

Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.

54 a nd they having come forth out of the boat, immediately having recognised him,

І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,

55 h aving run about through all that region round about, they began upon the couches to carry about those ill, where they were hearing that he is,

і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.

56 a nd wherever he was going, to villages, or cities, or fields, in the market-places they were laying the infirm, and were calling upon him, that they may touch if it were but the fringe of his garment, and as many as were touching him were saved.

І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!