1 A nd it came to pass in Iconium, that they did enter together into the synagogue of the Jews, and spake, so that there believed both of Jews and Greeks a great multitude;

І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.

2 a nd the unbelieving Jews did stir up and made evil the souls of the nations against the brethren;

Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.

3 l ong time, indeed, therefore, did they abide speaking boldly in the Lord, who is testifying to the word of His grace, and granting signs and wonders to come to pass through their hands.

Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.

4 A nd the multitude of the city was divided, and some were with the Jews, and some with the apostles,

А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.

5 a nd when there was a purpose both of the nations and of the Jews with their rulers to use despitefully, and to stone them,

Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,

6 t hey having become aware, did flee to the cities of Lycaonia, Lystra, and Derbe, and to the region round about,

то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,

7 a nd there they were proclaiming good news.

і Євангелію там звіщали.

8 A nd a certain man in Lystra, impotent in the feet, was sitting, being lame from the womb of his mother -- who never had walked,

А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.

9 t his one was hearing Paul speaking, who, having stedfastly beheld him, and having seen that he hath faith to be saved,

Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

10 s aid with a loud voice, `Stand up on thy feet upright;' and he was springing and walking,

то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...

11 a nd the multitudes having seen what Paul did, did lift up their voice, in the speech of Lycaonia, saying, `The gods, having become like men, did come down unto us;'

А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...

12 t hey were calling also Barnabas Zeus, and Paul Hermes, since he was the leader in speaking.

І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.

13 A nd the priest of the Zeus that is before their city, oxen and garlands unto the porches having brought, with the multitudes did wish to sacrifice,

А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.

14 a nd having heard, the apostles Barnabas and Paul, having rent their garments, did spring into the multitude, crying

Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи

15 a nd saying, `Men, why these things do ye? and we are men like-affected with you, proclaiming good news to you, from these vanities to turn unto the living God, who made the heaven, and the earth, and the sea, and all the things in them;

та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

16 w ho in the past generations did suffer all the nations to go on in their ways,

За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,

17 t hough, indeed, without witness He did not leave himself, doing good -- from heaven giving rains to us, and fruitful seasons, filling our hearts with food and gladness;'

але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.

18 a nd these things saying, scarcely did they restrain the multitudes from sacrificing to them.

І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.

19 A nd there came thither, from Antioch and Iconium, Jews, and they having persuaded the multitudes, and having stoned Paul, drew him outside of the city, having supposed him to be dead;

А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...

20 a nd the disciples having surrounded him, having risen he entered into the city, and on the morrow he went forth with Barnabas to Derbe.

Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.

21 H aving proclaimed good news also to that city, and having discipled many, they turned back to Lystra, and Iconium, and Antioch,

І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,

22 c onfirming the souls of the disciples, exhorting to remain in the faith, and that through many tribulations it behoveth us to enter into the reign of God,

душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.

23 a nd having appointed to them by vote elders in every assembly, having prayed with fastings, they commended them to the Lord in whom they had believed.

І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.

24 A nd having passed through Pisidia, they came to Pamphylia,

Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;

25 a nd having spoken in Perga the word, they went down to Attalia,

і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,

26 a nd thence did sail to Antioch, whence they had been given by the grace of God for the work that they fulfilled;

а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.

27 a nd having come and gathered together the assembly, they declared as many things as God did with them, and that He did open to the nations a door of faith;

А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.

28 a nd they abode there not a little time with the disciples.

І перебували вони немалий час із учнями.