1 I n many parts, and many ways, God of old having spoken to the fathers in the prophets,

Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків,

2 i n these last days did speak to us in a Son, whom He appointed heir of all things, through whom also He did make the ages;

а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив.

3 w ho being the brightness of the glory, and the impress of His subsistence, bearing up also the all things by the saying of his might -- through himself having made a cleansing of our sins, sat down at the right hand of the greatness in the highest,

Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті.

4 h aving become so much better than the messengers, as he did inherit a more excellent name than they.

Він остільки був ліпший понад Анголів, оскільки славніше за них успадкував Ім'я.

5 F or to which of the messengers said He ever, `My Son thou art -- I to-day have begotten thee?' and again, `I will be to him for a father, and he shall be to Me for a son?'

Кому бо коли з Анголів Він промовив: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! І знову: Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина!

6 a nd when again He may bring in the first-born to the world, He saith, `And let them bow before him -- all messengers of God;'

І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі.

7 a nd unto the messengers, indeed, He saith, `Who is making His messengers spirits, and His ministers a flame of fire;'

А про Анголів Він говорить: Ти чиниш духів Анголами Своїми, а палючий огонь Своїми слугами.

8 a nd unto the Son: `Thy throne, O God, to the age of the age; a scepter of righteousness the scepter of thy reign;

А про Сина: Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання берло праведности.

9 t hou didst love righteousness, and didst hate lawlessness; because of this did He anoint thee -- God, thy God -- with oil of gladness above thy partners;'

Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж друзів Твоїх.

10 a nd, `Thou, at the beginning, Lord, the earth didst found, and a work of thy hands are the heavens;

І: Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх рук.

11 t hese shall perish, and Thou dost remain, and all, as a garment, shall become old,

Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всі вони, як той одяг, постаріють.

12 a nd as a mantle Thou shall roll them together, and they shall be changed, and Thou art the same, and Thy years shall not fail.'

Як одежу, їх зміниш, і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться!

13 A nd unto which of the messengers said He ever, `Sit at My right hand, till I may make thine enemies thy footstool?'

Кому з Анголів Він промовив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

14 a re they not all spirits of service -- for ministration being sent forth because of those about to inherit salvation?

Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?