1 A n Instruction of David, a Prayer when he is in the cave. My voice unto Jehovah, I cry, My voice unto Jehovah, I entreat grace.

Псалом навчальний, Давида, коли був у печері. Молитва. (142-2) Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!

2 I pour forth before Him my meditation, My distress before Him I declare.

(142-3) Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

3 W hen my spirit hath been feeble in me, Then Thou hast known my path; In the way which I walk, They have hid a snare for me.

(142-4) коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!

4 L ooking on the right hand -- and seeing, And I have none recognizing; Perished hath refuge from me, There is none inquiring for my soul.

(142-5) Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...

5 I have cried unto thee, O Jehovah, I have said, `Thou my refuge, My portion in the land of the living.'

(142-6) Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!

6 A ttend Thou unto my loud cry, For I have become very low, Deliver Thou me from my pursuers, For they have been stronger than I.

(142-7) Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони!

7 B ring forth from prison my soul to confess Thy name, The righteous do compass me about, When Thou conferrest benefits upon me!

(142-8) Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!