1 T he burden that Habakkuk the prophet hath seen:

Пророцтво, яке бачив пророк Авакум.

2 T ill when, O Jehovah, have I cried, And Thou dost not hear? I cry unto Thee -- `Violence,' and Thou dost not save.

Аж доки я, Господи, кликати буду, а Ти не почуєш? До тебе я кличу: Насильство! та Ти не спасаєш!

3 W hy dost Thou shew me iniquity, And perversity dost cause to behold? And spoiling and violence before me, And there is strife, and contention doth lift up,

Для чого неправість мені Ти показуєш та позираєш на муку? А передо мною грабіж та насильство, і суперечка стається, і носиться сварка.

4 T herefore doth law cease, And judgment doth not go forth for ever, For the wicked is compassing the righteous, Therefore wrong judgment goeth forth.

Тому то Закон припиняється, і не виходить до чину назавсіди право, бо несправедливий вигублює праведного, тому правосуддя виходить покривленим.

5 L ook ye on nations, and behold and marvel greatly. For a work He is working in your days, Ye do not believe though it is declared.

Пригляньтеся ви до народів, і дивіться, і дуже здивуйтесь, бо вчиню Я за ваших днів діло, про яке не повірите ви, коли буде розказане.

6 F or, lo, I am raising up the Chaldeans, The bitter and hasty nation, That is going to the broad places of earth, To occupy tabernacles not its own.

Бо оце Я поставлю халдеїв, народ лютий та скорий, що ґрасує по широкій землі, щоб захопити оселі, які не його.

7 T errible and fearful it, From itself its judgment and its excellency go forth.

Страшний та грізний він, від нього самого виходить і право його, і великість його.

8 S wifter than leopards have been its horses, And sharper than evening wolves, And increased have its horsemen, Even its horsemen from afar come in, They fly as an eagle, hasting to consume.

І від пантер його коні швидші, і від вовків вечерових лютіші.

9 W holly for violence it doth come in, Their faces swallowing up the east wind, And it doth gather as the sand a captivity.

Він приходить увесь на насильство, а ціль їх обличчя вперед, і набере полонених, як того піску.

10 A nd at kings it doth scoff, And princes a laughter to it, At every fenced place it doth laugh, And it heapeth up dust, and captureth it.

І він глузує з царів, а князі сміх для нього. Він сміється з твердині усякої, бо на вал насипає землі, і її здобуває!

11 T hen passed on hath the spirit, Yea, he doth transgress, And doth ascribe this his power to his god.

Тоді він несеться, як вітер, і перейде, і згрішить, бо зробить за бога свого оцю силу свою.

12 A rt not Thou of old, O Jehovah, my God, my Holy One? We do not die, O Jehovah, For judgment Thou hast appointed it, And, O Rock, for reproof Thou hast founded it.

Хіба ж Ти не віддавна, о Господи? Боже Ти мій, мій Святий, не помремо! Господи, Ти для суду поставив його, і, о Скеле, призначив його на карання!

13 P urer of eyes than to behold evil, To look on perverseness Thou art not able, Why dost Thou behold the treacherous? Thou keepest silent when the wicked Doth swallow the more righteous than he,

Твої очі занадто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на насильство дивитись не можеш. Чому ж дивишся Ти на грабіжників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від себе?

14 A nd Thou makest man as fishes of the sea, As a creeping thing -- none ruling over him.

Ти ж маєш людей, як у морі тих риб, немов ту черву, що пана над нею нема.

15 E ach of them with a hook he hath brought up, He doth catch it in his net, and gathereth it in his drag, Therefore he doth joy and rejoice.

Усе це грабіжник витягує вудкою, своїм неводом тягне оце, та збирає оце в свою сітку, тому тішиться він та радіє.

16 T herefore he doth sacrifice to his net, And doth make perfume to his drag, For by them his portion fertile, and his food fat.

Тому жертву приносить він неводові, і кадить для сітки своєї, бо від них ситий уділ його та добірна пожива його!

17 D oth he therefore empty his net, And continually to slay nations spare not?

Чи на це випорожнює він свого невода, і завжди готов убивати народи без милости?