1 A nd there was a certain one ailing, Lazarus, from Bethany, of the village of Mary and Martha her sister --

Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

2 a nd it was Mary who did anoint the Lord with ointment, and did wipe his feet with her hair, whose brother Lazarus was ailing --

А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

3 t herefore sent the sisters unto him, saying, `Sir, lo, he whom thou dost love is ailing;'

Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

4 a nd Jesus having heard, said, `This ailment is not unto death, but for the glory of God, that the Son of God may be glorified through it.'

Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

5 A nd Jesus was loving Martha, and her sister, and Lazarus,

А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

6 w hen, therefore, he heard that he is ailing, then indeed he remained in the place in which he was two days,

А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

7 t hen after this, he saith to the disciples, `We may go to Judea again;'

Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

8 t he disciples say to him, `Rabbi, now were the Jews seeking to stone thee, and again thou dost go thither!'

Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

9 J esus answered, `Are there not twelve hours in the day? if any one may walk in the day, he doth not stumble, because the light of this world he doth see;

Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

10 a nd if any one may walk in the night, he stumbleth, because the light is not in him.'

А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

11 T hese things he said, and after this he saith to them, `Lazarus our friend hath fallen asleep, but I go on that I may awake him;'

Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

12 t herefore said his disciples, `Sir, if he hath fallen asleep, he will be saved;'

А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

13 b ut Jesus had spoken about his death, but they thought that about the repose of sleep he speaketh.

Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

14 T hen, therefore, Jesus said to them freely, `Lazarus hath died;

Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

15 a nd I rejoice, for your sake, (that ye may believe,) that I was not there; but we may go to him;'

І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

16 t herefore said Thomas, who is called Didymus, to the fellow-disciples, `We may go -- we also, that we may die with him,'

Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

17 J esus, therefore, having come, found him having been four days already in the tomb.

Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

18 A nd Bethany was nigh to Jerusalem, about fifteen furlongs off,

А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

19 a nd many of the Jews had come unto Martha and Mary, that they might comfort them concerning their brother;

І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

20 M artha, therefore, when she heard that Jesus doth come, met him, and Mary kept sitting in the house.

Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

21 M artha, therefore, said unto Jesus, `Sir, if thou hadst been here, my brother had not died;

І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

22 b ut even now, I have known that whatever thou mayest ask of God, God will give to thee;'

Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

23 J esus saith to her, `Thy brother shall rise again.'

Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

24 M artha saith to him, `I have known that he will rise again, in the rising again in the last day;'

Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

25 J esus said to her, `I am the rising again, and the life; he who is believing in me, even if he may die, shall live;

Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

26 a nd every one who is living and believing in me shall not die -- to the age;

І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

27 b elievest thou this?' she saith to him, `Yes, sir, I have believed that thou art the Christ, the Son of God, who is coming to the world.'

Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

28 A nd these things having said, she went away, and called Mary her sister privately, saying, `The Teacher is present, and doth call thee;'

І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

29 s he, when she heard, riseth up quickly, and doth come to him;

А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

30 a nd Jesus had not yet come to the village, but was in the place where Martha met him;

А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

31 t he Jews, therefore, who were with her in the house, and were comforting her, having seen Mary that she rose up quickly and went forth, followed her, saying -- `She doth go away to the tomb, that she may weep there.'

Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

32 M ary, therefore, when she came where Jesus was, having seen him, fell at his feet, saying to him, `Sir, if thou hadst been here, my brother had not died;'

Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

33 J esus, therefore, when he saw her weeping, and the Jews who came with her weeping, did groan in the spirit, and troubled himself, and he said,

А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

34 ` Where have ye laid him?' they say to him, `Sir, come and see;'

і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

35 J esus wept.

І закапали сльози Ісусові...

36 T he Jews, therefore, said, `Lo, how he was loving him!'

А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

37 a nd certain of them said, `Was not this one, who did open the eyes of the blind man, able to cause that also this one might not have died?'

А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

38 J esus, therefore, again groaning in himself, cometh to the tomb, and it was a cave, and a stone was lying upon it,

Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

39 J esus saith, `Take ye away the stone;' the sister of him who hath died -- Martha -- saith to him, `Sir, already he stinketh, for he is four days dead;'

Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

40 J esus saith to her, `Said I not to thee, that if thou mayest believe, thou shalt see the glory of God?'

Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

41 T hey took away, therefore, the stone where the dead was laid, and Jesus lifted his eyes upwards, and said, `Father, I thank Thee, that Thou didst hear me;

І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

42 a nd I knew that Thou always dost hear me, but, because of the multitude that is standing by, I said, that they may believe that Thou didst send me.'

Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

43 A nd these things saying, with a loud voice he cried out, `Lazarus, come forth;'

І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

44 a nd he who died came forth, being bound feet and hands with grave-clothes, and his visage with a napkin was bound about; Jesus saith to them, `Loose him, and suffer to go.'

І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

45 M any, therefore, of the Jews who came unto Mary, and beheld what Jesus did, believed in him;

І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

46 b ut certain of them went away unto the Pharisees, and told them what Jesus did;

А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

47 t he chief priests, therefore, and the Pharisees, gathered together a sanhedrim, and said, `What may we do? because this man doth many signs?

Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

48 i f we may let him alone thus, all will believe in him; and the Romans will come, and will take away both our place and nation.'

Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

49 a nd a certain one of them, Caiaphas, being chief priest of that year, said to them, `Ye have not known anything,

А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

50 n or reason that it is good for us that one man may die for the people, and not the whole nation perish.'

і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

51 A nd this he said not of himself, but being chief priest of that year, he did prophesy that Jesus was about to die for the nation,

А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

52 a nd not for the nation only, but that also the children of God, who have been scattered abroad, he may gather together into one.

і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

53 F rom that day, therefore, they took counsel together that they may kill him;

Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

54 J esus, therefore, was no more freely walking among the Jews, but went away thence to the region nigh the wilderness, to a city called Ephraim, and there he tarried with his disciples.

І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

55 A nd the passover of the Jews was nigh, and many went up to Jerusalem out of the country before the passover, that they might purify themselves;

Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

56 t hey were seeking, therefore, Jesus, and said one with another, standing in the temple, `What doth appear to you -- that he may not come to the feast?'

І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

57 a nd both the chief priests and the Pharisees had given a command, that if any one may know where he is, he may shew, so that they may seize him.

А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.