1 N ow there was a certain sick, Lazarus of Bethany, of the village of Mary and Martha her sister.

Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

2 I t was Mary who anointed the Lord with ointment and wiped his feet with her hair, whose brother Lazarus was sick.

А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

3 T he sisters therefore sent to him, saying, Lord, behold, he whom thou lovest is sick.

Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

4 B ut when Jesus heard, he said, This sickness is not unto death, but for the glory of God, that the Son of God may be glorified by it.

Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

5 N ow Jesus loved Martha, and her sister, and Lazarus.

А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

6 W hen therefore he heard, He is sick, he remained two days then in the place where he was.

А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

7 T hen after this he says to his disciples, Let us go into Judaea again.

Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

8 T he disciples say to him, Rabbi, now the Jews sought to stone thee, and goest thou thither again?

Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

9 J esus answered, Are there not twelve hours in the day? If any one walk in the day, he does not stumble, because he sees the light of this world;

Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

10 b ut if any one walk in the night, he stumbles, because the light is not in him.

А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

11 T hese things said he; and after this he says to them, Lazarus, our friend, is fallen asleep, but I go that I may awake him out of sleep.

Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

12 T he disciples therefore said to him, Lord, if he be fallen asleep, he will get well.

А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

13 B ut Jesus spoke of his death, but they thought that he spoke of the rest of sleep.

Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

14 J esus therefore then said to them plainly, Lazarus has died.

Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

15 A nd I rejoice on your account that I was not there, in order that ye may believe. But let us go to him.

І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

16 T homas therefore, called Didymus, said to his fellow disciples, Let us also go, that we may die with him.

Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

17 J esus therefore arriving found him to have been four days already in the tomb.

Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

18 N ow Bethany was near Jerusalem, about fifteen stadia off,

А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

19 a nd many of the Jews came to Martha and Mary, that they might console them concerning their brother.

І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

20 M artha then, when she heard Jesus is coming, went to meet him; but Mary sat in the house.

Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

21 M artha therefore said to Jesus, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died;

І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

22 b ut even now I know, that whatsoever thou shalt ask of God, God will give thee.

Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

23 J esus says to her, Thy brother shall rise again.

Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

24 M artha says to him, I know that he will rise again in the resurrection in the last day.

Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

25 J esus said to her, I am the resurrection and the life: he that believes on me, though he have died, shall live;

Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

26 a nd every one who lives and believes on me shall never die. Believest thou this?

І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

27 S he says to him, Yea, Lord; I believe that thou art the Christ, the Son of God, who should come into the world.

Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

28 A nd having said this, she went away and called her sister Mary secretly, saying, The teacher is come and calls thee.

І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

29 S he, when she heard, rises up quickly and comes to him.

А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

30 N ow Jesus had not yet come into the village, but was in the place where Martha came to meet him.

А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

31 T he Jews therefore who were with her in the house and consoling her, seeing Mary that she rose up quickly and went out, followed her, saying, She goes to the tomb, that she may weep there.

Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

32 M ary therefore, when she came where Jesus was, seeing him, fell at his feet, saying to him, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.

Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

33 J esus therefore, when he saw her weeping, and the Jews who came with her weeping, was deeply moved in spirit, and was troubled,

А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

34 a nd said, Where have ye put him? They say to him, Lord, come and see.

і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

35 J esus wept.

І закапали сльози Ісусові...

36 T he Jews therefore said, Behold how he loved him!

А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

37 A nd some of them said, Could not this, who has opened the eyes of the blind, have caused that this also should not have died?

А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

38 J esus therefore, again deeply moved in himself, comes to the tomb. Now it was a cave, and a stone lay upon it.

Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

39 J esus says, Take away the stone. Martha, the sister of the dead, says to him, Lord, he stinks already, for he is four days.

Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

40 J esus says to her, Did I not say to thee, that if thou shouldest believe, thou shouldest see the glory of God?

Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

41 T hey took therefore the stone away. And Jesus lifted up his eyes on high and said, Father, I thank thee that thou hast heard me;

І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

42 b ut I knew that thou always hearest me; but on account of the crowd who stand around I have said, that they may believe that thou hast sent me.

Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

43 A nd having said this, he cried with a loud voice, Lazarus, come forth.

І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

44 A nd the dead came forth, bound feet and hands with graveclothes, and his face was bound round with a handkerchief. Jesus says to them, Loose him and let him go.

І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

45 M any therefore of the Jews who came to Mary and saw what he had done, believed on him;

І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

46 b ut some of them went to the Pharisees and told them what Jesus had done.

А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

47 T he chief priests, therefore, and the Pharisees gathered a council, and said, What do we? for this man does many signs.

Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

48 I f we let him thus alone, all will believe on him, and the Romans will come and take away both our place and our nation.

Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

49 B ut a certain one of them, Caiaphas, being high priest that year, said to them, Ye know nothing

А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

50 n or consider that it is profitable for you that one man die for the people, and not that the whole nation perish.

і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

51 B ut this he did not say of himself; but, being high priest that year, prophesied that Jesus was going to die for the nation;

А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

52 a nd not for the nation only, but that he should also gather together into one the children of God who were scattered abroad.

і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

53 F rom that day therefore they took counsel that they might kill him.

Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

54 J esus therefore walked no longer openly among the Jews, but went away thence into the country near the desert, to a city called Ephraim, and there he sojourned with the disciples.

І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

55 B ut the passover of the Jews was near, and many went up to Jerusalem out of the country before the passover, that they might purify themselves.

Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

56 T hey sought therefore Jesus, and said among themselves, standing in the temple, What do ye think? that he will not come to the feast?

І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

57 N ow the chief priests and the Pharisees had given commandment that if any one knew where he was, he should make it known, that they might take him.

А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.