1 A nd Job continued his parable and said,

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

2 O h that I were as in months past, as in the days when +God preserved me;

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

3 W hen his lamp shone over my head, by his light I walked through darkness;

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

4 A s I was in the days of my youth, when the secret counsel of +God was over my tent,

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

5 W hen the Almighty was yet with me, my young men round about me;

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

6 W hen my steps were bathed in milk, and the rock poured out beside me rivers of oil! …

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

7 W hen I went out to the gate by the city, when I prepared my seat on the broadway,

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

8 T he young men saw me, and hid themselves; and the aged arose stood up;

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

9 P rinces refrained from talking, and laid the hand on their mouth;

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

10 T he voice of the nobles was hushed, and their tongue cleaved to their palate.

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

11 W hen the ear heard, then it blessed me, and when the eye saw, it gave witness to me;

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

12 F or I delivered the afflicted that cried, and the fatherless who had no helper.

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

13 T he blessing of him that was perishing came upon me, and I caused the widow's heart to sing for joy.

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

14 I put on righteousness, and it clothed me; my justice was as a mantle and a turban.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

15 I was eyes to the blind, and feet was I to the lame;

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

16 I was a father to the needy, and the cause which I knew not I searched out;

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

17 A nd I broke the jaws of the unrighteous, and plucked the spoil out of his teeth.

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

18 A nd I said, I shall die in my nest, and multiply my days as the sand;

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

19 M y root shall be spread out to the waters, and the dew will lie all night on my branch;

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

20 M y glory shall be fresh in me, and my bow be renewed in my hand.

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

21 U nto me they listened, and waited, and kept silence for my counsel:

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

22 A fter my words they spoke not again, and my speech dropped upon them;

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

23 A nd they waited for me as for the rain, and they opened their mouth wide as for the latter rain.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

24 I laughed on them, they believed not; and they troubled not the serenity of my countenance.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

25 I chose their way, and sat as chief, and dwelt as a king in the army, as one that comforteth mourners.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!