1 J ob further continued his discourse, and said:

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

2 “ Oh, that I were as in months past, As in the days when God watched over me;

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

3 W hen His lamp shone upon my head, And when by His light I walked through darkness;

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

4 J ust as I was in the days of my prime, When the friendly counsel of God was over my tent;

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

5 W hen the Almighty was yet with me, When my children were around me;

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

6 W hen my steps were bathed with cream, And the rock poured out rivers of oil for me!

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

7 “ When I went out to the gate by the city, When I took my seat in the open square,

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

8 T he young men saw me and hid, And the aged arose and stood;

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

9 T he princes refrained from talking, And put their hand on their mouth;

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

10 T he voice of nobles was hushed, And their tongue stuck to the roof of their mouth.

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

11 W hen the ear heard, then it blessed me, And when the eye saw, then it approved me;

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

12 B ecause I delivered the poor who cried out, The fatherless and the one who had no helper.

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

13 T he blessing of a perishing man came upon me, And I caused the widow’s heart to sing for joy.

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

14 I put on righteousness, and it clothed me; My justice was like a robe and a turban.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

15 I was eyes to the blind, And I was feet to the lame.

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

16 I was a father to the poor, And I searched out the case that I did not know.

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

17 I broke the fangs of the wicked, And plucked the victim from his teeth.

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

18 “ Then I said, ‘I shall die in my nest, And multiply my days as the sand.

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

19 M y root is spread out to the waters, And the dew lies all night on my branch.

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

20 M y glory is fresh within me, And my bow is renewed in my hand.’

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

21 “ Men listened to me and waited, And kept silence for my counsel.

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

22 A fter my words they did not speak again, And my speech settled on them as dew.

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

23 T hey waited for me as for the rain, And they opened their mouth wide as for the spring rain.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

24 I f I mocked at them, they did not believe it, And the light of my countenance they did not cast down.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

25 I chose the way for them, and sat as chief; So I dwelt as a king in the army, As one who comforts mourners.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!