1 T hen He called His twelve disciples together and gave them power and authority over all demons, and to cure diseases.

І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.

2 H e sent them to preach the kingdom of God and to heal the sick.

І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

3 A nd He said to them, “Take nothing for the journey, neither staffs nor bag nor bread nor money; and do not have two tunics apiece.

І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань.

4 “ Whatever house you enter, stay there, and from there depart.

І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте.

5 A nd whoever will not receive you, when you go out of that city, shake off the very dust from your feet as a testimony against them.”

А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них.

6 S o they departed and went through the towns, preaching the gospel and healing everywhere. Herod Seeks to See Jesus

І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи.

7 N ow Herod the tetrarch heard of all that was done by Him; and he was perplexed, because it was said by some that John had risen from the dead,

А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,

8 a nd by some that Elijah had appeared, and by others that one of the old prophets had risen again.

а інші, що Ілля то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.

9 H erod said, “John I have beheaded, but who is this of whom I hear such things?” So he sought to see Him. Feeding the Five Thousand

Тоді Ірод сказав: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі? І він намагався побачити Його.

10 A nd the apostles, when they had returned, told Him all that they had done. Then He took them and went aside privately into a deserted place belonging to the city called Bethsaida.

А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда.

11 B ut when the multitudes knew it, they followed Him; and He received them and spoke to them about the kingdom of God, and healed those who had need of healing.

А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення.

12 W hen the day began to wear away, the twelve came and said to Him, “Send the multitude away, that they may go into the surrounding towns and country, and lodge and get provisions; for we are in a deserted place here.”

А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному!

13 B ut He said to them, “You give them something to eat.” And they said, “We have no more than five loaves and two fish, unless we go and buy food for all these people.”

А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п'ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього.

14 F or there were about five thousand men. Then He said to His disciples, “Make them sit down in groups of fifty.”

Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти.

15 A nd they did so, and made them all sit down.

І зробили отак, і всіх їх розсадили.

16 T hen He took the five loaves and the two fish, and looking up to heaven, He blessed and broke them, and gave them to the disciples to set before the multitude.

І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові.

17 S o they all ate and were filled, and twelve baskets of the leftover fragments were taken up by them. Peter Confesses Jesus as the Christ

І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів...

18 A nd it happened, as He was alone praying, that His disciples joined Him, and He asked them, saying, “Who do the crowds say that I am?”

І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають?

19 S o they answered and said, “John the Baptist, but some say Elijah; and others say that one of the old prophets has risen again.”

Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків.

20 H e said to them, “But who do you say that I am?” Peter answered and said, “The Christ of God.” Jesus Predicts His Death and Resurrection

А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого!

21 A nd He strictly warned and commanded them to tell this to no one,

Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це.

22 s aying, “The Son of Man must suffer many things, and be rejected by the elders and chief priests and scribes, and be killed, and be raised the third day.” Take Up the Cross and Follow Him

І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!

23 T hen He said to them all, “If anyone desires to come after Me, let him deny himself, and take up his cross daily, and follow Me.

А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.

24 F or whoever desires to save his life will lose it, but whoever loses his life for My sake will save it.

Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.

25 F or what profit is it to a man if he gains the whole world, and is himself destroyed or lost?

Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?

26 F or whoever is ashamed of Me and My words, of him the Son of Man will be ashamed when He comes in His own glory, and in His Father’s, and of the holy angels.

Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів.

27 B ut I tell you truly, there are some standing here who shall not taste death till they see the kingdom of God.” Jesus Transfigured on the Mount

Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.

28 N ow it came to pass, about eight days after these sayings, that He took Peter, John, and James and went up on the mountain to pray.

І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.

29 A s He prayed, the appearance of His face was altered, and His robe became white and glistening.

І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.

30 A nd behold, two men talked with Him, who were Moses and Elijah,

І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,

31 w ho appeared in glory and spoke of His decease which He was about to accomplish at Jerusalem.

що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.

32 B ut Peter and those with him were heavy with sleep; and when they were fully awake, they saw His glory and the two men who stood with Him.

А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.

33 T hen it happened, as they were parting from Him, that Peter said to Jesus, “Master, it is good for us to be here; and let us make three tabernacles: one for You, one for Moses, and one for Elijah”—not knowing what he said.

І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить...

34 W hile he was saying this, a cloud came and overshadowed them; and they were fearful as they entered the cloud.

А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.

35 A nd a voice came out of the cloud, saying, “This is My beloved Son. Hear Him!”

І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

36 W hen the voice had ceased, Jesus was found alone. But they kept quiet, and told no one in those days any of the things they had seen. A Boy Is Healed

А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.

37 N ow it happened on the next day, when they had come down from the mountain, that a great multitude met Him.

А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.

38 S uddenly a man from the multitude cried out, saying, “Teacher, I implore You, look on my son, for he is my only child.

І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!

39 A nd behold, a spirit seizes him, and he suddenly cries out; it convulses him so that he foams at the mouth; and it departs from him with great difficulty, bruising him.

А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.

40 S o I implored Your disciples to cast it out, but they could not.”

І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.

41 T hen Jesus answered and said, “O faithless and perverse generation, how long shall I be with you and bear with you? Bring your son here.”

А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!

42 A nd as he was still coming, the demon threw him down and convulsed him. Then Jesus rebuked the unclean spirit, healed the child, and gave him back to his father. Jesus Again Predicts His Death

А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.

43 A nd they were all amazed at the majesty of God. But while everyone marveled at all the things which Jesus did, He said to His disciples,

І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:

44 “ Let these words sink down into your ears, for the Son of Man is about to be betrayed into the hands of men.”

Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук...

45 B ut they did not understand this saying, and it was hidden from them so that they did not perceive it; and they were afraid to ask Him about this saying. Who Is the Greatest?

Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.

46 T hen a dispute arose among them as to which of them would be greatest.

І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?

47 A nd Jesus, perceiving the thought of their heart, took a little child and set him by Him,

А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

48 a nd said to them, “Whoever receives this little child in My name receives Me; and whoever receives Me receives Him who sent Me. For he who is least among you all will be great.” Jesus Forbids Sectarianism

І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!

49 N ow John answered and said, “Master, we saw someone casting out demons in Your name, and we forbade him because he does not follow with us.”

А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить.

50 B ut Jesus said to him, “Do not forbid him, for he who is not against us is on our side.” A Samaritan Village Rejects the Savior

Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!

51 N ow it came to pass, when the time had come for Him to be received up, that He steadfastly set His face to go to Jerusalem,

І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.

52 a nd sent messengers before His face. And as they went, they entered a village of the Samaritans, to prepare for Him.

І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.

53 B ut they did not receive Him, because His face was set for the journey to Jerusalem.

А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму.

54 A nd when His disciples James and John saw this, they said, “Lord, do You want us to command fire to come down from heaven and consume them, just as Elijah did?”

Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив.

55 B ut He turned and rebuked them, and said, “You do not know what manner of spirit you are of.

А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.

56 F or the Son of Man did not come to destroy men’s lives but to save them. ” And they went to another village. The Cost of Discipleship

Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село.

57 N ow it happened as they journeyed on the road, that someone said to Him, “Lord, I will follow You wherever You go.”

І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов.

58 A nd Jesus said to him, “Foxes have holes and birds of the air have nests, but the Son of Man has nowhere to lay His head.”

Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!

59 T hen He said to another, “Follow Me.” But he said, “Lord, let me first go and bury my father.”

І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.

60 J esus said to him, “Let the dead bury their own dead, but you go and preach the kingdom of God.”

Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.

61 A nd another also said, “Lord, I will follow You, but let me first go and bid them farewell who are at my house.”

А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми.

62 B ut Jesus said to him, “No one, having put his hand to the plow, and looking back, is fit for the kingdom of God.”

Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!