1 T hen Job answered and said:

А Йов відповів та й сказав:

2 “ Oh, that my grief were fully weighed, And my calamity laid with it on the scales!

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

3 F or then it would be heavier than the sand of the sea— Therefore my words have been rash.

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

4 F or the arrows of the Almighty are within me; My spirit drinks in their poison; The terrors of God are arrayed against me.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

5 D oes the wild donkey bray when it has grass, Or does the ox low over its fodder?

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6 C an flavorless food be eaten without salt? Or is there any taste in the white of an egg?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

7 M y soul refuses to touch them; They are as loathsome food to me.

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

8 “ Oh, that I might have my request, That God would grant me the thing that I long for!

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

9 T hat it would please God to crush me, That He would loose His hand and cut me off!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

10 T hen I would still have comfort; Though in anguish I would exult, He will not spare; For I have not concealed the words of the Holy One.

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

11 “ What strength do I have, that I should hope? And what is my end, that I should prolong my life?

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

12 I s my strength the strength of stones? Or is my flesh bronze?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

13 I s my help not within me? And is success driven from me?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

14 “ To him who is afflicted, kindness should be shown by his friend, Even though he forsakes the fear of the Almighty.

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

15 M y brothers have dealt deceitfully like a brook, Like the streams of the brooks that pass away,

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

16 W hich are dark because of the ice, And into which the snow vanishes.

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

17 W hen it is warm, they cease to flow; When it is hot, they vanish from their place.

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

18 T he paths of their way turn aside, They go nowhere and perish.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

19 T he caravans of Tema look, The travelers of Sheba hope for them.

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

20 T hey are disappointed because they were confident; They come there and are confused.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

21 F or now you are nothing, You see terror and are afraid.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

22 D id I ever say, ‘Bring something to me’? Or, ‘Offer a bribe for me from your wealth’?

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

23 O r, ‘Deliver me from the enemy’s hand’? Or, ‘Redeem me from the hand of oppressors’?

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

24 “ Teach me, and I will hold my tongue; Cause me to understand wherein I have erred.

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

25 H ow forceful are right words! But what does your arguing prove?

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

26 D o you intend to rebuke my words, And the speeches of a desperate one, which are as wind?

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

27 Y es, you overwhelm the fatherless, And you undermine your friend.

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

28 N ow therefore, be pleased to look at me; For I would never lie to your face.

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

29 Y ield now, let there be no injustice! Yes, concede, my righteousness still stands!

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

30 I s there injustice on my tongue? Cannot my taste discern the unsavory?

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?