1 T hen Paul, looking earnestly at the council, said, “Men and brethren, I have lived in all good conscience before God until this day.”

І вп'явся очима Павло на той синедріон і промовив: Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням!

2 A nd the high priest Ananias commanded those who stood by him to strike him on the mouth.

Але первосвященик Ананій звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по устах.

3 T hen Paul said to him, “God will strike you, you whitewashed wall! For you sit to judge me according to the law, and do you command me to be struck contrary to the law?”

Тоді промовив до нього Павло: Тебе битиме Бог, ти стіно побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, наказуєш бити мене проти Закону?

4 A nd those who stood by said, “Do you revile God’s high priest?”

А присутні сказали: То ти Божому первосвященикові лихословиш?

5 T hen Paul said, “I did not know, brethren, that he was the high priest; for it is written, ‘You shall not speak evil of a ruler of your people.’ ”

І промовив Павло: Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихослов.

6 B ut when Paul perceived that one part were Sadducees and the other Pharisees, he cried out in the council, “Men and brethren, I am a Pharisee, the son of a Pharisee; concerning the hope and resurrection of the dead I am being judged!”

І Павло, спостерігши, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять!

7 A nd when he had said this, a dissension arose between the Pharisees and the Sadducees; and the assembly was divided.

Якже він це промовив, колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями, і розділилась юрба.

8 F or Sadducees say that there is no resurrection—and no angel or spirit; but the Pharisees confess both.

Саддукеї бо твердять, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

9 T hen there arose a loud outcry. And the scribes of the Pharisees’ party arose and protested, saying, “We find no evil in this man; but if a spirit or an angel has spoken to him, let us not fight against God.”

І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали сперечатися, кажучи: У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи Ангол, не противмося Богові.

10 N ow when there arose a great dissension, the commander, fearing lest Paul might be pulled to pieces by them, commanded the soldiers to go down and take him by force from among them, and bring him into the barracks. The Plot Against Paul

А коли колотнеча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них, і відвести в фортецю.

11 B ut the following night the Lord stood by him and said, “Be of good cheer, Paul; for as you have testified for Me in Jerusalem, so you must also bear witness at Rome.”

А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!

12 A nd when it was day, some of the Jews banded together and bound themselves under an oath, saying that they would neither eat nor drink till they had killed Paul.

А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву склали, говорячи, що ні їсти, ні пити не будуть, аж доки Павла не заб'ють!

13 N ow there were more than forty who had formed this conspiracy.

А тих, що закляття таке поклали, було більш сорока.

14 T hey came to the chief priests and elders, and said, “We have bound ourselves under a great oath that we will eat nothing until we have killed Paul.

І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: Ми клятву склали нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!

15 N ow you, therefore, together with the council, suggest to the commander that he be brought down to you tomorrow, as though you were going to make further inquiries concerning him; but we are ready to kill him before he comes near.”

Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він наблизиться, готові забити його...

16 S o when Paul’s sister’s son heard of their ambush, he went and entered the barracks and told Paul.

Як зачув же сестрінець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у фортецю, і Павла завідомив.

17 T hen Paul called one of the centurions to him and said, “Take this young man to the commander, for he has something to tell him.”

Павло ж зараз покликав одного з сотників, та й сказав: Цього юнака запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати.

18 S o he took him and brought him to the commander and said, “Paul the prisoner called me to him and asked me to bring this young man to you. He has something to say to you.”

Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: Павло в'язень покликав мене, і просив запровадити до тебе цього юнака, що має тобі щось сказати.

19 T hen the commander took him by the hand, went aside, and asked privately, “What is it that you have to tell me?”

І взяв тисяцький того за руку, і набік відвів і спитав: Що ти маєш звістити мені?

20 A nd he said, “The Jews have agreed to ask that you bring Paul down to the council tomorrow, as though they were going to inquire more fully about him.

А той розповів: Змову склали юдеї, просити тебе, щоб ти взавтра до синедріону Павла припровадив, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.

21 B ut do not yield to them, for more than forty of them lie in wait for him, men who have bound themselves by an oath that they will neither eat nor drink till they have killed him; and now they are ready, waiting for the promise from you.”

Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву склали ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють... І тепер он готові вони, і чекають твого приречення.

22 S o the commander let the young man depart, and commanded him, “Tell no one that you have revealed these things to me.” Sent to Felix

Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши йому не розповідати ані одному, що мені ти це виявив.

23 A nd he called for two centurions, saying, “Prepare two hundred soldiers, seventy horsemen, and two hundred spearmen to go to Caesarea at the third hour of the night;

І він закликав котрихсь двох із сотників, і наказа: Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотчиків сімдесят, та дві сотні стрільців.

24 a nd provide mounts to set Paul on, and bring him safely to Felix the governor.”

Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фелікса.

25 H e wrote a letter in the following manner:

І листа написав він такого ось змісту:

26 C laudius Lysias, To the most excellent governor Felix: Greetings.

Клавдій Лісій намісникові вседостойному Феліксові поздоровлення!

27 T his man was seized by the Jews and was about to be killed by them. Coming with the troops I rescued him, having learned that he was a Roman.

Цього мужа, що його юдеї схопили були та хотіли забити, урятувава я, із вояками прийшовши, довідавшися, що він римлянин.

28 A nd when I wanted to know the reason they accused him, I brought him before their council.

І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржали, та й привів був його до їхнього синедріону.

29 I found out that he was accused concerning questions of their law, but had nothing charged against him deserving of death or chains.

Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Закону, і що провини не має він жадної, вартої смерти або ланцюгів.

30 A nd when it was told me that the Jews lay in wait for the man, I sent him immediately to you, and also commanded his accusers to state before you the charges against him. Farewell.

Як донесли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позивальникам, щоб перед тобою сказали, що мають на нього. Будь здоровий!

31 T hen the soldiers, as they were commanded, took Paul and brought him by night to Antipatris.

Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла, і вночі попровадили в Антипатриду.

32 T he next day they left the horsemen to go on with him, and returned to the barracks.

А другого дня, полишивши кіннотчиків, щоб ішли з ним, у фортецю вони повернулись.

33 W hen they came to Caesarea and had delivered the letter to the governor, they also presented Paul to him.

А ті прибули в Кесарію, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.

34 A nd when the governor had read it, he asked what province he was from. And when he understood that he was from Cilicia,

Намісник листа прочитав і спитав, із якого він краю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:

35 h e said, “I will hear you when your accusers also have come.” And he commanded him to be kept in Herod’s Praetorium.

Я тебе переслухаю, як прийдуть і твої позивальники. І звелів стерегти його в Іродовому преторії.